Перед новорічними святами я бігала по магазинах, метушилася, слідкувала за розпродажем, адже потрібно було купити усім рідним та близьким подарунки і всього накупити на святковий стіл.
Вже майже все скупила, а потім мені подруга сказала, що в великому супермаркеті, на краю нашого міста, продають ікру та червону рибу з великими знижками, ціна така хороша, що не купити не можна.
Я поїхала туди відразу після роботи і зустріла там свого чоловіка з іншою жінкою. Вони були радісні, щось там купували, вибирали, я зрозуміла, що вони тепер разом. Я не знаю як я насмілилася, але відразу підійшла до них. Чоловік здогадався, що я все зрозуміла, але сказав, що ми маємо поговорити з ним вдома.
Коли я повернулася додому, Олег вже збирав свої речі. В його очах був сум. Він вибачився, сказав, що вдячний мені за щасливі роки сімейного життя, але має щирі почуття до іншої, просто не міг мені про це сказати.
Чоловік збирався, а у мене не було поганих думок про нього, я згадувала лише хороші моменти нашого спільного життя з ним, а з Миколою я була щасливою. Він завжди добре ставився до мені і доньки, ми з ним були дійсно щасливими. Він любив і нас і моїх батьків, я не могла повірити, що доля ось так просто, несподівано, розлучила нас.
Донька з чоловіком святкували новорічні та різдвяні свята, я не хотіла їх турбувати, не знала, що маю сказати. Я щодня сиділа і думала, як мені повернути Миколу назад, але так і не наважилася йому зателефонувати, якась гордість в душі була.
А вчора я поверталася додому і побачила його авто біля нашого під’їзду, так зраділа, думала чолові приїхав вибачатися, повернувся додому. Летіла, як на крилах до нього, а Микола сказав, що подав на розлучення і дав мені якісь документи. Ще раз вибачився, сказав, що квартиру залишить мені з донькою і поїхав.
А я досі сумую за ним, сама собі не можу пробачити, що не змогла повернути чоловіка. Чи можна ще щось зробити?
Фото ілюстративне.
