fbpx

Перед Новим роком мене чекав сюрприз – я робила вдома прибирання і випадково знайшла зошит чоловіка, в якому він записував всі витрати на мене

Чотири роки тому я вийшла заміж і ми відразу почали жити окремо. Житлом мене забезпечила бабуся, яка залишила мені свою квартиру у спадок. Зараз я в декреті з нашою дворічною донькою, тому працює один чоловік.

Перед Новим роком я вирішила зробити вдома генеральне прибирання і випадково знайшла зошит чоловіка, в якому він записував всі витрати на мене. Сказати, що я здивована, це не сказати нічого.

Свій шлюб я вважала цілком щасливим – заміж я виходила по любові. Я ніколи не помічала за чоловіком скупості. Рахунки ми не ділили, продукти купували колись, хто і скільки міг. Я взагалі не вела рахунок, хто з нас скільки витратив, тому що для мене було нормально, що, припустимо, цього місяця я оплатила всі рахунки, а чоловік витрачався на продукти, а наступного навпаки все було.

На спільному бюджеті ніхто з нас не наполягав, просто згодом так сталося саме собою. Хто має гроші, той і витрачає. І вже точно ми не дорікали один одному тим, що хтось на мілині. Ситуації трапляються різні.

Під час декрету картина трохи змінилася. Своїх грошей у мене майже не стало, тож доводилося просити у чоловіка. Він не відмовляв, але пропонував купити те, що мені потрібно самому.

Я без запитань писала чоловікові список, він привозив те, що я просила. Для мене було природно, що мій чоловік забезпечує мене всім необхідним, доки я сиджу з нашою дитиною. Чоловік теж нічим не показував, що його ситуація не влаштовує.

Тільки мама чоловіка періодично любила поговорити на тему того, що я живу надто широку ногу.

– Ти ж у декреті, мусиш розуміти, що ви живете на одну зарплату мого сина. Треба якось заощаджувати, – постійно вона мені повторювала.

Але я не просила у чоловіка чогось захмарного та непотрібного – мінімум одягу, взуття та засобів догляду. Ніяких шуб, телефонів чи діамантів. Тим більше, сам чоловік мені жодних претензій не висував.

Жили б ми й надалі спокійно, якби прибирання не привело мене до шухляди, де чоловік зазвичай зберігав свої документи. Там я знайшла дуже цікавий зошит. В ньому стовпчиками були виписані дати, найменування товару та ціна аж до копійок. Дуже незвичайний перелік. Я почала в нього вчитуватися і раптом зрозуміла, що це список покупок, які чоловік для мене робив з першого дня декрету.

Вів він цей фінансовий щоденник дуже ретельно, щомісяця підбивав підсумок. Туди було записано навіть гігієнічне приладдя, але великодушно не вносилися продукти та господарське приладдя. Від цього списку мені стало ніяково.

Я хотіла поговорити з чоловіком на цю тему, але я не знала, з чого почати. Два дні м’ялася, а потім спитала прямо – що це за зошит і навіщо він. Чоловік так збентежився і повідомив:

– Це список витрат. Ми ж зараз живемо на мою зарплату. Ось я й підраховую…

– Навіщо?

Було видно, що розмова чоловікові дуже неприємна. Але він також знав, що я тепер не заспокоюся, доки не вивідаю правду.

– Якщо ми з тобою найближчим часом розлучимося, то буде справедливо, що ти відшкодуєш мені ці витрати. Адже тут гроші йшли саме на тебе. Ні на сім’ю, ні на дитину, а саме на тебе.

– А нічого, що все сімейне життя ми живемо у моїй квартирі? Мені тепер у разі розлучення з тебе гроші за оренду вимагати чи що? Чому ти взагалі про це задумався? – питаю.

Чоловік почав пояснювати, ніби це так, просто підстраховка, на крайній випадок, а так ми дорослі люди. Та й про розлучення, як таке, він не думав. На цьому тему якось зам’яли.

Мені не дає спокою ця ситуація, новорічний настрій зник повністю. Тепер не знаю, чого чекати. З одного боку, ми зараз живемо добре, з іншого, ми й раніше жили добре, що не заважало чоловікові вести зошит. Поділилася з подругою, так вона порадила розлучатися, доки він свій зошит повністю не списав.

Не знаю, що робити, щоби ця ситуація відпустила. Начебто й розлучатися нерозумно, але й жити ось так неможливо.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page