Українці Сьогодні

Який же то сумний Великдень, коли в хаті ти сама, – думала Анна, намагаючись приготуватися до свята. Але коли нема для кого готувати, то й робити нічого не хочеться. У Анни було двоє дітей – син і донька, але до доньки у жінки завжди більше душа лежала. Не раз вона говорила дітям, що як вони виростуть, то Андрій піде в зяті, а дочка Тетянка біля неї залишиться, буде її на старості доглядати. Але не так сталося, як думала собі мама

Який же то сумний Великдень, коли в хаті ти сама, – думала Анна, намагаючись

Життєві історії 0

В гості вона хоче приїхати! Згадала, нарешті, що в неї є сестра. А вона за стільки років хоч раз 100 євро сестрі передала? – Зоя ніяк не могла заспокоїтися після дзвінка рідної сестри. Марія приїхала на короткий час додому у відпустку, і сама набрала Зою, сказала, щоб гостей чекала, бо приїде до неї на Великдень. – Мамо, ну чого ти, не бурчиш, тітка скучила за нами. Та й з ким вона буде, самій на свята зовсім сумно. Дочка Зої намагалася переконати маму, що нічого не станеться, як тітка приїде

– В гості вона хоче приїхати! Згадала, нарешті, що в неї є сестра. А

Життєві історії 0

Ілоно, ти паску вмієш пекти? Бо куплену моя мама не сприйме, – каже мені чоловік в понеділок. – В суботу поїдемо в село, і підем вже там в церкву, – каже. І тут я не витримала, і кажу: – Пропоную в цьому році їхати до моєї мами. Вона зараз зовсім одна, ти ж знаєш, що Віра з Чехії не приїде. – Я все розумію, але ні. Мої батьки не зрозуміють. Чоловік навіть не намагався вникнути в ситуацію. Він добре знав, що моя рідна сестра Віра поїхала в Польщу, і що моя мама буде одна, та це для нього був не достатньо переконливий аргумент

– А чому знову до твоїх батьків? – не витримала я, коли чоловік став

Життєві історії 0

Зараз я вже вдруге заміжня, маю доньку, хорошого чоловіка і добре життя. Але мені дуже шкода свого колишнього чоловіка і я шкодую про те, як себе з ним повела. Але час назад не повернеш, не знаю як виправити помилку, яку я зробила у першому шлюбі

На сьогоднішній день мені складно розповідати про те, через що мені довелося пройти самій,

Життєві історії 0

Я дізналася, що свекруха хоче свій будинок в селі, на свою старшу онучку відписати, на доньку моєї зовиці. Вона дуже шкодує її, бо та без тата росте, а в нашої доньки є батько, тому ми самі маємо на неї заробляти. Я прошу чоловіка втрутитися, але Петро каже, що я маю мовчати, бо нічого до того будинку його батьків не доклала

Свекруха моя сама давно живе в селі і має гарний будинок і земельну ділянку.

Життєві історії 0

Сіла я на велосипед і вже через 10 хвилин я була біля хати баби Одарки. Зустрів мене її вірний друг, пес Бровко, який почав на мене гавкати. Не знаю, скільки йому років, але мені здається, що я памʼятаю його ще з дитинства. – Чого галасуєш, ану цить, – скомандувала бабуся. – Дякую, тітко Одарка. Гостей приймаєте? – питаю, зіскочивши з велосипеда. – Заходь, Марійко. А ти яким вітром тут? – питає здивована бабуся. Довелося мені придумати історію, що я сина шукала, бо пішов з друзями гуляти, а побачила її хату і вирішила зайти

– Не можу, Марійко, цього разу приїхати. Думала, що сеньйорі легше буде, але ні.

Життєві історії 0

Якою ж ти стала, донечко! Не впізнаю просто, – незнайомий чоловік в доволі брудному одязі відчинив хвіртку і впевнено направлявся до Наталки, яка вийшла в грядки, щоб після дощів трохи там попоратися. – Ви хто? І що вам потрібно? – запитала Наталка. Сказала вона спеціально це так голосно, що з хати вийшов її чоловік. – Донечко, ти що, батька рідного не впізнаєш? – незнайомець поспішив пояснити, хто він і чого прийшов

– Якою ж ти стала, донечко! Не впізнаю просто, – незнайомий чоловік в доволі

Життєві історії 0

Наші діти багато чого досягли, мають гарну роботу і гроші, але від нас з чоловіком стали віддалятися дуже. Ні син, ні донька до нас в гості не ходять, до себе ніколи не кличуть. Ми ніколи не думали, що на старості років залишимося з чоловіком самі. Цього року я вирішила покликати їх на Великдень, щоб дізнатися причину, чим ми завинили перед ними

Мені дуже складно зараз про це говорити, але від нас з чоловіком відвернулися наші

Життєві історії 0

Уявляєш, Рито, вранці мені нічого не сказала, а сама стала мити вікна, – скаржиться на невістку Марія Петрівна своїй подрузі на роботі. – І що тут поганого? Ти б раділа – тобі не доведеться це робити, не те, що мені, – каже Рита. – У мене в будинку 12 вікон, я не знаю як їх всіх помити. – Та розумієш, вона ж тюль і штори зняла, в пралку закинула! Я як це побачила, то аж сіла, їх же руками прати треба, там така делікатна тканина, – розповідає і ледь не плаче Марія Петрівна

– Уявляєш, Рито, вранці мені нічого не сказала, а сама стала мити вікна, –

Життєві історії 0

Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча б триста щоб стіл накрити, – моя дочка без зайвої скромності рахувала, скільки грошей я маю їй передати на свята. – То це виходить 500? – перепитала я. – Мамо, ну що ти так впритик рахуєш, як колись в себе в магазині, – обурюється дочка. – А я? Мені теж на Великдень треба щось прикупити. – То скільки загалом тобі треба? – питаю. – Тисячу давай, якраз на все вистачить, а якщо залишиться, то я відкладу, – пообіцяла Людмила. – Тільки пошвидше передай через водіїв, а то свята на носі, – каже. – А навіщо ж передавати? Я сама приїду, – кажу

– Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча