Українці Сьогодні

Скоро мама моя виходить на пенсію, а в кінці осені – батько. Вони вже порахували, скільки нам доведеться перераховувати грошей їм щомісяця, щоб допомогти: сестри мої по тисячі гривень мають їм в місяць давати, а ми з тобою – три, – одного разу сказав чоловік Ірині. – Для чого було обіцяти своїм батькам те, чого ти не зможеш виконати, бо гроші давати їм я не збираюся зовсім, – обурилася Ірина. – А я збираюся, – впевнено мовив Тарас і став вивертати кишені

– Ірино, я з якихось не зрозумілих причин не міг зняти гроші з банківського

Життєві історії 0

Іване, я хочу хату продати, – ледь чутно вимовив літній батько. – Не зрозумів. А де ж Ви жити будете? – Іван нервово став чухати потилицю. Він не міг збагнути, чому тато прийняв таке дивне рішення. – Будинок, сину, у нас великий. Мені одному тут забагато місця. Я собі маленьку однокімнатну квартиру куплю, мені одному вистачить. А решту грошей собі забереш, ви з Ольгою і дітьми тіснитеся в однокімнатній квартирці, вам давно пора щось більше купити, – поділився своїми планами літній чоловік. Івану щось геть сумно стало

– Сину, приїдь до мене у суботу, маю розмову непросту, – Василь сказав це

Життєві історії 0

Уявляєш, Павле, моя бабуся переїжджає до батьків а нам віддає свою двокімнатну квартиру, – повідомила радісну новину ввечері своєму чоловікові Олена. – Це новина хороша, звісно, але мене турбує дещо, тому я не хочу туди переїжджати і ти сама знаєш чому. Але Олена таки вмовила чоловіка і незабаром вони жили в гарній квартирі з хорошим ремонтом, за яку нічого не доводилося платити, крім комуналки. Олена дуже щаслива була, а от про Павла цього не скажеш, до нього стала ходити теща

Олена, зазвичай балакуча жінка, в той день була напрочуд мовчазною, поставивши перед своїм чоловіком

Життєві історії 0

Ми з чоловіком стали просити батька, щоб він продавав усю свою господарку в селі, а ми його заберемо до себе в місто. Тато нас послухав, все продав, але їхати категорично відмовився до нас. Йде зима, морози, там в хаті так холодно, що я й не знаю як справиться там він, тому стала вже хвилюватися. – Кидай все, звільняйсь з роботи, залишай сім’ю і їдь в село батька глядіти, – повчає мене родина. А я вирішила йому жінку якусь знайти в селі

Я зараз в такому віці, що вже не мені допомагають батьки, а я сама

Життєві історії 0

Весілля моєї доньки мало бути незабутнім, адже ми намагалися все організувати по найвищому розряду. Всі гості вже сіли за святкові столи, як раптом до зали зайшов мій колишній чоловік. Його поява була дуже пафосною, а особливо після того, як він витягнув ключі від новенької квартири і подарував їх молодятам

Весілля моєї доньки мало бути незабутнім, адже ми намагалися все організувати по найвищому розряду.

Життєві історії 0

Моя мама ростила мене сама, постійно на всьому економила, адже допомагати їй не було кому. Я мріяла все дитинство про велосипед, але не мала його. Мама економила на овочах та фруктах, не водила мене на гуртки, одяг я доношувала той, який нам приносили люди після своїх дітей, я навіть на випускний не пішла, бо не мала сукні. А коли я поступила на навчання і з’їхала від мами жити в гуртожиток, вона собі купила ще одну квартиру. Сказала, що вона буде їй на старості років, бо на мене у неї надії немає

Моя власна донька на мене тепер дуже ображається! – розповідає 60-річна Ліда Остапівна. –

Життєві історії 0

То батько рідний, а то вітчим, – пояснює мені донька, в надії, що я її зрозумію і підтримаю. Вона приїхала додому з радісною новиною – наречений зробив їй пропозицію, будуть одружуватися. Весілля великого вони не хочуть, але зберуть найрідніших, і підуть після вінчання в ресторан. Юля категорично проти того, щоб я на її весілля приходила з своїм чоловіком. – Мамо, сама подумай, це гарно буде. Там буде тато. До чого тут дядько Ярослав? – виправдовується вона

– То батько рідний, а то вітчим, – пояснює мені донька, в надії, що

Життєві історії 0

Цього місяця я майже всю свою пенсію витратила на продукти і їжу, майже нічого не залишилося. А так, як ти, Олеже, мені ні гривні не дав, то пора мені хоча б якусь тисячу дати, – звернулася Марія до свого зятя, коли порахувала, що з пенсії у неї залишилося 350 гривень. – Ну ви, мамо, даєте, ви ж знаєте, що у нас зараз важкі часи, придумайте щось, он ідіть в сусідів позичте, – буркнув зять, дожовуючи останню приготовлену тещою котлету. Мати стояла, як вкопана. До кого ж їй йти, куди бігти, коли онуки сидять голодні

Марія рахувала скупий залишок своєї пенсії і намагалася щось придумати, як краще її розподілити

Життєві історії 0

Скажи своїй мамі, щоб більше нам цей непотріб не присилала. Сором людям сказати, що свекруха в Італії, а нічого, крім старих речей не передає! От навіщо мені всі ці тарілочки? – Наталка розбирала сумку, яку передала свекруха з Італії, і її обуренню не було меж. Андрій і сам почав розглядати тарілочки, чайник, різні статуетки, які передала мама: – Ну чого ти завелася, Наталко? Вони навіть дуже красиві. У нас таких немає. Ти б раділа, що хоч щось мама дає нам. Он і макарони є, і кава, і цукерки. – Андрію, я розумію, що ти її захищаєш, бо це твоя мама. Але має бути всьому межа – вона там в Італії заробляє щомісяця по тисячі євро, а нам перепадає тільки цей непотріб

– Скажи своїй мамі, щоб більше нам ці черепки не присилала. Сором людям сказати,

Життєві історії 0

Найбільше Богдана хвилювалася про те, що скаже її донька. Жінка вже уявляла, як Юля каже, що їй соромно за неї перед чоловіком і його батьками, як збирається і йде від неї на знімну квартиру. В той день Анатолій знову подарував їй квіти, але вона так і не наважилася йому нічого сказати. Додому йшла ледь жива, бо розуміла, що відтягувати розмову з донькою більше нема сенсу. – Юля, я маю для тебе новину. Присядь, – тихо сказала Богдана

Богдана йшла додому з букетом троянд, і замість того, щоб порадіти, вона хвилювалася, що