Мирон дивився на Ганну і не розумів, як він міг в свій час упустити таку жінку. Оце би вони були зараз гарна пара! Але натомість гарною парою стали їхні діти. Оце так доля завернула. Хіба думав Мирон, коли покинув Ганну і одружився з іншою, що життя таки зведе їх ще раз
– Двічі в одну річку не ввійдеш. Хіба ти, Мироне, не чув такої пісні?
Потім став помічати Сергій, що Юля дуже змінилася, ходить невдоволена, постійно бурчить, нічому не радіє. Чоловік став допитуватися молоду дружину, в чому справа, але вона вперто мовчала. Правда виплила дуже випадково, одного разу Сергій повернувся додому швидше, ніж зазвичай, і побачив у них в квартирі свого сина
– Тату, мама тебе ніколи не пробачить. Ти вже забув, як ти з нею
Бабуся з дідусем склали заповіт, у ньому зазначили, що їх велика квартира буде належали лише мені одному. Я був таким щасливим, вже плани будував на майбутнє. А вчора ввечері мене бабуся покликала на серйозну розмову і я став хвилюватися, щоб вона не передумала часом
Так склалася доля, що народився я свого часу у дуже бідній родині. Ростили мене
Приїхала я з Італії в суботу під обід, водій підвіз мене аж під саму хату. Виходжу я з буса, витягую сумки, і бачу, що на моїх грядках якась жіночка порається. Заходжу в двір, чоловік обімлів як мене побачив, а його знайома кинула сапку і сказала, що їй пора додому. Василь пояснив мені, що це його давня знайома, яка час від часу допомагає йому по господарству, а він за це їй гроші платить
– Ой, Ганнусю, скільки ти ще мене будеш змушувати чекати? Повертайся додому, будемо жити
Якось в тата був день народження, ми з чоловіком пішли до батьків. За столом там вже родичі сиділи в них. Спілкувалися, щось розповідали рідні, аж тут мама сказала при всіх, що колись дуже не хотіла, щоб я виходила заміж за свого чоловіка. Я так не хотіла, щоб це знав мій Павло, але він все добре чув. Я не знала, як з ним повертатись додому
На сьогоднішній день у мене досить таки непростий період в життя, нічого зовсім не
В суботу на моє подвір’я зайшла така вишукана панна, що я навіть не відразу впізнала в ній Лесю. Я її запросила в хату з дороги. – Наталко, треба нам до нотаріуса сходити, – нарешті почала незручну розмову Леся. Я опустила очі, сказала, що я все розумію, але попросила дати мені час, щоб я підшукала собі інше житло
– Наталко, ти будеш вдома в суботу ввечері? Я заїду, нам поговорити треба, –
Відколи ми одружилися, з чоловіком в його матері живемо, зовиця має окреме житло, приїжджає зрідка. Зате свекруха до неї їздить часто, з онучкою там сидить, хоча нам з дитиною нічим не допомагає. А минулого року я багато консервації зробила, думала вистачить на цілий рік. Завжди чоловіка по неї в погріб посилала, а коли залізла туди сама, не змогла й слів підібрати
Зараз мені дуже потрібна порада саме жінок, чиї дорослі син та донька живуть сім’ями
Ми ходили по весільних салонах, вибирали костюм Артему. Зайшли в один з магазинів, нас зустріла продавчиня, а потім до зали зайшов Тарас, який виявився власником цього магазину. Від несподіванки я аж в обличчі змінилася. Тарас теж мене впізнав. Але ми обоє зробили вигляд, що незнайомі. Артем нічого не підозрюючи, вибрав собі костюм і ми пішли. На наступний день мені зателефонував Тарас, він просив зустрітися. І я пішла на цю зустріч, навіть сама не знаю чому. Напевно, мені дуже хотілося розставити всі крапки над і
– Зоряно, заміж виходь, я внуків хочу, – знову почала говорити мені мама. Вона
Якось я купила собі дуже гарні туфлі, і це побачила моя мама. Замість того, щоб порадіти за мене, вона стала мене картати, що у неї у ванній кран протікає, і плитка відпадає, а я собі обновки купую. Після цього мама захотіла, щоб я їй зробила ремонт у ванній кімнаті. Таких грошей у мене не було, тому спочатку я відмовилася, та й чоловік був проти. Але мама так наполягала, що мені довелося взяти кредит і таки зробити їй той ремонт
– Ти – моя донька, я тебе виростила! – з докором нагадує мені мама.
Андрію про свій намір я ще нічого не говорила, він не знає, що я хочу йому допомогти. Але я не знаю, як це правильно зробити, щоб донька потім йому сцени не влаштовувала. Він гордий, і якщо буде знати, що сестра проти, то ніколи ці гроші не візьме. Що мені робити? Давати чи не давати сину гроші? Але мені, як мамі, дуже хочеться йому допомогти, навіть всупереч волі доньки
– Він тобі не рідний син, тому ці гроші ти маєш лише мені одній

You cannot copy content of this page