Українці Сьогодні

В той день у Микити настрій був не вельми добрий, він йшов по знайомій вулиці, і раптом побачив новий магазин, який напевно нещодавно відкрився, бо раніше він тут його ніколи не бачив. Чоловік би так і далі пройшов повз, але його увагу привернула назва магазину. “У Марії завжди все найсмачніше”. Його колишня дружина мріяла колись про те, що вони разом відкриють магазин, і назвуть його саме так, бо Марія вміла і любила смачно готувати. Але це не може бути його Марія! Звідки ж у неї гроші

В той день у Микити настрій був не вельми добрий, він йшов по знайомій

Життєві історії 0

Ти що, справді думала, що така, як ти, дівчинка з села, може серйозно мене зацікавити? Ти знаєш, яка Єлизавета вишукана, тобі до неї ще ой як далеко. І не намагайся – не наздоженеш. Тому повертайся в своє село і там шукай свою долю. На канікулах Настю було не впізнати, як не намагалася мама заспокоїти доньку – нічого не виходило, занадто важко дівчина переживала усе, що з нею сталося. Ірина ледь вмовила доньку повернутися на навчання, адже залишилось небагато, всього півтора року, а Настя навідріз відмовлялася їхати в місто, де все їй мало нагадувати про втрачену любов

Перед весіллям було багато роботи, але останній тиждень цієї приємної метушні уже добігав до

Життєві історії 0

Марино, ти де? Я приїхала, а тебе вдома нема, – моя молодша сестра Тетяна ніколи не вирізнялася вишуканістю манер і ввічливим спілкуванням, тому вона без зайвого вступу відразу з претензій і почала. – Я в парку, з дитиною гуляю, – кажу. – А чого ти питаєш, що сталося? – Це я у тебе хотіла запитати, що сталося? Я не можу відчинити двері своїм ключем? – заявила мені сестра. – Яким ще своїм ключем? Це моя квартира, – кажу я їй, і розумію, що мені терміново треба додому

– Марино, ти де? Я приїхала, а тебе вдома нема, – моя молодша сестра

Життєві історії 0

В суботу зранку я прокинулася, подивилася, що погода гарна, і стала руками прати, а що робити? Хоча в моєму віці це і нелегко. Перу, викручую, і не лише рукави мокрі, але і очі на мокрому місці, бо так мені прикро, що словами не передати. До вечора в мене настрій зовсім погіршився, я зрозуміла, що мені варто сподіватися лише на себе, адже маючи двох синів, в старості я залишилася зовсім одна. Я вийшла на вулицю зібрати одяг, який уже висох, і яким же було моє здивування, коли до моїх воріт під’їхала машина, а з неї вийшов мій старший син Павло. – Ось, мамо, подарунок тобі привіз, – каже

– У мене пральна машина зламалася, синку, може приїдеш, подивишся? – про свою проблему

Життєві історії 0

Людмило, кажу ж тобі, поки ще весна не прийшла і городи не почалися, приїжджай до мене в Іспанію. Тут така краса, що не передати словами, а заодно і відпочинеш, – запропонувала мені моя двоюрідна сестра Леся, коли була в мене в гостях під час відпустки. На заробітки мене би мій чоловік точно не пустив, уже не той вік, а от в гості на тиждень-два я таки вирішила поїхати, щоб хоч подивитися на ту Іспанію і зрозуміти, чого Леся стільки років там сидить

– Людмило, кажу ж тобі, поки ще весна не прийшла і городи не почалися,

Життєві історії 0

Донечко, оскільки брат першим обзавівся сім’єю, то нехай вони уже живуть тут. А тобі дістанеться бабусина однокімнатна квартира, – пообіцяла мені тоді мама. У нас і справді була спадкова однокімнатна квартира, яку мама здавала і отримувала додатковий прибуток. Житло не нове, але я вирішила, що так навіть буде краще, бо мати справу з братом я не хотіла. Тим часом, я також вийшла заміж, і ми з чоловіком пішли на оренду, а одночасно збирали гроші на своє житло. – Дарино, нам не варто ні на кого сподіватися, тим більше на твоїх родичів, – попередив мене мій чоловік. Він як у воду дивився, бо ті події, які стали розгортатися далі, показали, що він був правий

– Ти невдячна дочка. Чого це нашу маму має доглядати невістка, якщо є ти,

Життєві історії 0

На наступну суботу Лариса з сином їхали до майбутнього свата, в “старости”. Оксана потурбувалася про зовнішній вигляд сестри, підказала їй, що добре було б і сукню нову купити для такої нагоди, і макіяж та зачіску зробити. А Лариса ще й торт свій коронний спекла, Наполеон, бо вважала, що то якось негоже з пустими руками їхати до свата. Весілля таки відбулося, і навіть не одне, а два

– Кажу ж тобі, напевно щось сталося, бо Дениса таким засмученим я вже давно

Життєві історії 0

Приїхала Поліна в понеділок з самого ранку, автобус довго не стояв на кордоні, якимось дивним чином цього разу черг не було, і жінка вже о пів сьомій ранку з сумками була біля своєї хвіртки, тепер водії везуть аж додому, хоч то добре. Поліна була впевнена, що її чоловік і син ще сплять, не хотіла їх будити, тому попросила водія, щоб той допоміг їй занести сумки до хати, адже їх було чимало, аж 8. Тільки Поліна обережно зайшла у хвіртку і попрямувала на подвір’я, як раптом відчинилися двері і вийшов Степан. – Ти уже так швидко? А чого не подзвонила, я і так не сплю, заснути не міг, на тебе чекав, – чоловік не йшов, а біг до дружини, яку не бачив весь рік. А де Максим? Він уже прокинувся, чи ще спить? – запитала Поліна. – Спить. Але. – Що, але

– Не можу вже дочекатися, мамо, коли ти приїдеш, – Максим не лукавив, коли

Життєві історії 0

Марто, прийди на годинку, твоя допомога потрібна, – попросила Галина сусідку по телефону. Вони давно добрими подругами були, і Галина була впевнена, що з Мартою вони впораються швидше. – Ого, скільки всього ти тут наготувала! – сплеснула руками Марта, щойно зайшла в хату до сусідки. – Якщо ти зараз скільки всього на столи наскладала, то я собі уявляю, яким буде весілля! – Та не знаю я, ти ж чула які у мене свати багаті, я так хвилююся, а раптом їм щось не сподобається? – Все їм сподобається, у тебе тут все як в найкращому ресторані, одні голубці твої чого варті. А холодець так точно ніхто смачніший не приготує, тому розслабся, – заспокоїла подругу Марта. – До речі, а де твій Петро? – Не питай

– Петре, ну я ж тебе просила хоч сьогодні не запізнюватися, діти от-от приїдуть,

Життєві історії 0

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

– Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з