Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми з тобою не перший день знаємося, бери, вони мені зараз не потрібні, і так просто так лежать. Ти зараз своє питання закрий, а поки мені гроші знадобляться, то віддаш, – переконувала мене подруга. Я сиділа навпроти неї і просто не вірила, що бувають ще такі люди як вона – щирі і безкорисливі
– Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти
То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так некрасиво вчинити, – каже мені по телефону Люба, тітка моєї невістки. – Я аж тепер зрозуміла, що ви за людина. Ну що ж, краще пізно, ніж ніколи. Люба була настільки засмученою і розлюченою, що я і не зразу второпала, що сталося. Я ще спробувала хоч щось у неї з’ясувати, але марно, вона поставила слухавку і сказала, що знати мене не хоче. А вся ця каша заварилася через мого свата. Але ми навіть уявити не могли, що Люба саме так відреагує на новину, що ми вирішили з ним зійтися
– То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так
Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А він замість того, щоб схвально відреагувати, якось дивно мовчить. – Мамо, розумієш, у нас гостює мама Марини. Якщо ти погоджуєшся бути з нею в одній кімнаті, тоді приїжджай, – каже мені Вадим. Якщо чесно, то слова сина мене дуже засмутили, я просто не розумію свою сваху, от як можна жити так як вона? Молода жінка, мамі моєї невістки 54 роки, а вона на шиї у дітей сидить, хоча спокійно могла би щось заробляти, хоч для себе
– Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно
Не зрозуміла я, мамо, як це ти не зможеш залишитися з Людочкою? Ми ж уже пообіцяли Петренкам, що приїдемо до них на дачу? І до речі, що це за квіти у тебе, звідки? – моя дочка Ліля безцеремонно ходила по моїй квартирі і розповідала мені, який план вона вже придумала на ці вихідні. А коли я вперше в житті їй відмовила, сказала, що не можу посидіти з онучкою, бо у мене теж  саме на ці вихідні є плани, Ліля мене не зрозуміла. – Михайло теж запросив мене до себе на дачу, і я погодилася, мені вже незручно йому відмовляти. – Ще скажи, що у вас любов, і що ці три нещасні тюльпани у вазі – від нього
– Не зрозуміла я, мамо, як це ти не зможеш залишитися з Людочкою? Ми
Цікаво виходить, Валентино, я ніколи не рахував твої гроші, але зараз це занадто. Сину ти машину купуєш, а я все життя маю на велосипеді їздити? – спитав мене чоловік. Треба зауважити, що за довгі роки нашого спільного сімейного життя це вперше він собі так дозволив говорити зі мною. Я навіть підозрюю, що його так тригернуло. Я пообіцяла сину, що куплю йому машину, і це моє рішення дуже не сподобалося моєму чоловікові. Вадим вважає, що це буде несправедливо по відношенню до нього
– Цікаво виходить, Валентино, я ніколи не рахував твої гроші, але зараз це занадто.
В той день я приїхала у відпустку і подалася в село, попросила сусіда, щоб він скосив траву на подвір’ї. І в цей час у двір заходить Люба, яка теж не попередила, що приїде. – Що ти тут робиш? – зиркнула вона на мене. Я спокійно пояснила їй, що без всякого злого чи корисного умислу я просто тримаю в порядку господарство. – От і добре, що ти тут, і мені не довелося тебе шукати, – каже Люба. – Маю до тебе пропозицію
– Шкода мені тебе, Софіє. Ти так стараєшся, але ж тобі тут нічого не
Марино, ну де ж ти ходиш? Там під під’їздом якийсь чоловік з величезним букетом квітів тебе вже дві години чекає, – каже сусідка Марині, яка якраз з дітьми поверталася з магазину. – Дякую, Катю, що попередила, але я і уявлення не маю, хто б це міг бути, – Марина і справді почувалася розгубленою, бо не могла навіть припустити, хто б це міг бути, адже вона останнім часом ні з ким не спілкується. Коли Марина вже ближче підійшла до під’їзду, то першим побачила і впізнала нежданного гостя старша донечка Марини. Алінка побігла до нього зі словами: «Дядько Дмитро приїхав! А ти знову купив мені ляльку?»
– Марино, ну де ж ти ходиш? Там під під’їздом якийсь чоловік з величезним
То скільки, Петре, ми з тобою не бачилися? – Поліна дивилася на колишнього чоловіка і в її погляді відчувався спокій, не те, що тоді, коли вони розходилися. – Напевно, років 12, відтоді як ти мене вигнала, – так само тихо і спокійно відповів Петро. – Ніхто тебе не виганяв, ти сам захотів піти, – нагадала Поліна. – А що мені залишалося робити, якщо ти сказала, що більше мене не любиш, що я тобі не цікавий
– То скільки, Петре, ми з тобою не бачилися? – Поліна дивилася на колишнього
Свій 50-річний ювілей Ольга вирішила святкувати в рідному селі. Проте домовитися про забаву в колибі Ользі не вдалося, тому що їй там повідомили, що саме на цю дату у них зал зайнятий, бо власник свою єдину доньку заміж видає. Заробітчанка була вельми засмучена, і хотіла було вже йти, але тут її зупинив знайомий голос: – Я не вірю своїм очам! Ольго, невже це ти
Ольга мала переконання, що так, як вона любить свого Михайла, вона нікого і ніколи
Ксенія була з тих, кого називають “жінка з таємницею”. Хоча Ксенія вже кілька років працювала на фірмі, проте ніхто нічого про неї не знав, вона ні з ким особливо не спілкувалася і не дружила, трималася осторонь. Проте її життя викликало неабиякий інтерес, одні подейкували, що доньку вона удочерила, бо дівчина зовсім не подібна на неї. Інші казали, що це дитина її непутящої сестри. А ще інші переконували, що точно знають, що Ксенія розлучена, а чоловік її зрадив і пішов до іншої, от вона тепер нікому і не довіряє. Так і губилося товариство в здогадках, бо жодну з чуток Ксенія і не підтверджувала, і не спростовувала
Ксенія була з тих, кого називають “жінка з таємницею”. Хоча Ксенія вже кілька років працювала

You cannot copy content of this page