Українці Сьогодні

Приїхала Поліна в понеділок з самого ранку, автобус довго не стояв на кордоні, якимось дивним чином цього разу черг не було, і жінка вже о пів сьомій ранку з сумками була біля своєї хвіртки, тепер водії везуть аж додому, хоч то добре. Поліна була впевнена, що її чоловік і син ще сплять, не хотіла їх будити, тому попросила водія, щоб той допоміг їй занести сумки до хати, адже їх було чимало, аж 8. Тільки Поліна обережно зайшла у хвіртку і попрямувала на подвір’я, як раптом відчинилися двері і вийшов Степан. – Ти уже так швидко? А чого не подзвонила, я і так не сплю, заснути не міг, на тебе чекав, – чоловік не йшов, а біг до дружини, яку не бачив весь рік. А де Максим? Він уже прокинувся, чи ще спить? – запитала Поліна. – Спить. Але. – Що, але

– Не можу вже дочекатися, мамо, коли ти приїдеш, – Максим не лукавив, коли

Життєві історії 0

Марто, прийди на годинку, твоя допомога потрібна, – попросила Галина сусідку по телефону. Вони давно добрими подругами були, і Галина була впевнена, що з Мартою вони впораються швидше. – Ого, скільки всього ти тут наготувала! – сплеснула руками Марта, щойно зайшла в хату до сусідки. – Якщо ти зараз скільки всього на столи наскладала, то я собі уявляю, яким буде весілля! – Та не знаю я, ти ж чула які у мене свати багаті, я так хвилююся, а раптом їм щось не сподобається? – Все їм сподобається, у тебе тут все як в найкращому ресторані, одні голубці твої чого варті. А холодець так точно ніхто смачніший не приготує, тому розслабся, – заспокоїла подругу Марта. – До речі, а де твій Петро? – Не питай

– Петре, ну я ж тебе просила хоч сьогодні не запізнюватися, діти от-от приїдуть,

Життєві історії 0

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

– Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з

Життєві історії 0

Ліда приїхала до мене не з пустими руками, привезла мені в подарунок дуже красиві червоні лакові туфлі. Пояснила, що вона собі їх купила, а вони їй замалі. Продати вона їх не може, бо нема покупців, адже вони і справді дуже дорогі, і щоб вони у неї просто не лежали, то вона вирішила мені їх віддати. Я спочатку відмовлялася, казала, що це занадто дорого, та й мені нема куди в них іти, але подруга так наполягала, що мені довелося прийняти від неї цей дорогий подарунок. І яким же було моє здивування, коли через місяць Ліда приїхала, щоб забрати у мене ці туфлі, бо нарешті знайшовся покупець, який готовий викласти за них кругленьку суму. Вся ця ситуація мені була дуже неприємна, але я раділа лише з того, що я їх не взувала жодного разу, тому змогла віддати неушкодженими

– Я тебе дуже прошу, ти ж не відмовиш найкращій подрузі, з якою не

Життєві історії 0

Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню в квітковому кіоску. – Так, звичайно, зараз ми вам підберемо найкращий букет, тільки уточніть, для кого квіти, – запитала молода співрозмовниця. – Для дружини. У неї в перший день весни день народження. Та вона і сама на весну схожа. А знаєте, давайте он ті троянди, усі, що є у відрі, – нарешті визначився покупець. – Він коштуватиме 3 тисячі гривень, – здивовано наголосила продавчиня квітів. – Нічого, гроші зараз не проблема, – відповів чоловік, витягнув три купюри по тисячі гривень, узяв красиво упакований букет і пішов. – Пощастило його дружині, такого турботливого чоловіка має, всім би таких, – захоплено вигукнула йому услід одна продавчиня. – Ага, це так романтично, – відповіла інша

– Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік

Життєві історії 0

Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко

– Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай

Життєві історії 0

Олена пішла до криниці, щоб принести до хати води. Рання весна виявилася холодною, з мокрим снігом, така сльота на вулиці, що поки жінка відро води принесла з двору, ноги геть промочила. Ще б не промочити, якщо вона ці чоботи носить вже 6-й рік, а купити нові немає змоги. Олена роззулася, щоб занести відро на кухню. 12-річний Андрійко, який робив уроки, глянув на мокрі сліди на підлозі, на мамині старі чоботи, і так йому маму шкода стало, що він запитав у Івана: – Тату, а коли ти мамі нові чоботи купиш? – Коли гроші будуть, тоді обов’язково і купимо, – байдуже відповів Іван. “Значить, ніколи…” – сказав про себе хлопчик. “Ну нічого, я коли виросту, моя мама матиме не лише найкращі чоботи, але і усе найкраще” – пообіцяв собі Андрійко

– Звідки я тобі візьму гроші? Ти ж бачиш, що я не можу роботу

Життєві історії 0

Свого чоловіка ввечері після роботи Євгенія чекала з великим хвилюванням. Коли Остап повернувся, дружина відразу стала запитувати у нього про гроші. – Пам’ятаєш, ми з тобою відкладали гроші? Сьогодні я перевірила рахунок наш. Там пусто. Уявляєш? Всі гроші зникли, наче їх ніколи й не було. Остап аж принишк

Євгенія не знаходила собі місця, з нетерпінням чекаючи, поки чоловік повернеться з роботи, і

Життєві історії 0

Добрий вечір, тітко Олено! – Привіт. Проходь, сідай. Чай будеш? – Олена постаралася відповісти дружелюбно, хоча дуже стомленою з роботи прийшла. Донька чоловіка присіла на диван. – Ні, дякую, мабуть, я відмовлюся. Не до чаю. Мені потрібно якнайшвидше обговорити з вами дещо важливе. Олена стала хвилюватися, бо дуже добре знала характер Світлани, та відчувала, що та проситиме в неї звільнитися з роботи

Олена вийшла заміж у сорок п’ять років. Олена знала, що не може стати мамою,

Життєві історії 0

Андрію, а ти чув, що Наталя в село повернулася? – запитав старший брат, зайшовши зранку на кухню. Андрій, який в цей час пив чай, і вже готувався йти на роботу, на хвилинку призадумався, а потім перепитав: – Тарасе, ти впевнений? Звідки ти знаєш? – Впевнений, бо сам її вчора бачив, зустрів біля магазину. Я запитав її чи надовго вона в наші краї, а вона відповіла, що час покаже. Та я зрозумів, братику, що надовго, так що, якщо ще маєш почуття, то не прогав свій час. Тарас пильно глянув на брата, але не встиг нічого додати, бо на цю їхню розмову зайшла мама

– Андрію, а ти чув, що Наталя в село повернулася? – запитав молодший брат,