Українці Сьогодні

От я думаю, чому мені не щастить? Бо у когось усе, а в мене – нічого. Але ж я теж маю право! Чому мені не дісталось хоч шматка від татової хати? – нарікав брат Петро. – Бо ти тоді сам відмовився, – м’яко нагадувала Галина. – Бо ви мене не підтримали як слід! – відповідав сердито. І от тоді в Галині щось надломилося. Вперше за все життя вона не посміхнулась, не погодилась, не запропонувала допомогу. – Ви пам’ятаєте, скільки разів я вас підтримувала? – Ну… Та ти ж сама… – Отож. Сама. Бо хотіла. А тепер – не хочу. Бо в мене більше нема сил

– У мене є Галина, вона мене не залишить у скруті, – не раз

Життєві історії 0

Не хвилюйся, доню. Усе влаштуємо. У мене є хата. Продамо її, докладемо до твоїх грошей, і купим двокімнатну квартиру. Будемо жити разом. Втрьох, – заспокоювала Марія свою доньку, коли та повідомила, що з чоловіком вони розлучилися і їй ніде жити. Так і зробили – хату продали, квартиру купили та стали жити всі разом. Та дуже швидко Олена зустріла Олега і він покликав заміж її, але житла в нього немає

Кожен куточок цієї старенької хати зберігав давні спогади, що не піддаються часу, – тут

Життєві історії 0

Коли Віра приїхала додому, то сподівалася, що її чекають. Свого кутка вона не мала, бо в свій час сини переконали її продати їхню хату, щоб мати стартовий капітал, обіцяли, що маму не залишать, як та надумає додому повертатися. Першим її зустрів молодший син Микола. – Мамо, ну ти ж розумієш… Ми з Наталкою вдвох, ще діти, та й теща з нами живе. Ти б краще до Богдана йшла, у нього ж будинок більший. Богдан зустрів її біля хвіртки, без особливого ентузіазму. Його дружина Олена з холодною посмішкою сказала: – Та ми, звісно, не проти. Але в нас троє дітей, роботи багато. Якось пристосуємось

Вірі було шістдесят шість, коли вона вирішила повертатися додому з Італії. Дорога була довгою,

Життєві історії 0

Алла поїхала рано-вранці. А за день – приїхав Тарас. – Де вона? – Пішла, бо не хоче ставати між тобою і кимось іншим, – відповіла Ганна. – Це правда, що ти заручений? – Розумієте, я справді зустрічався з Оленкою, але офіційно пропозиції їй не робив, бо не був упевнений, що це саме ця жінка, яка мені потрібна. А потім я побачив Аллу і наче пропав. Я без неї уже тепер точно не зможу. – Синку, таке життя. Тільки тобі вирішувати з ким бути. Він нічого не сказав. Тільки глянув у бік дороги і сів на мотоцикл

Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося.

Життєві історії 0

Орися про зраду дізналася несподівано. Ні, їй не чужі люди це донесли, про це їй розповів сам її чоловік. Кирило все розказував, як було, а Орися сиділа і мовчки слухала його. Колись, коли вона була молодою, вона б розвернулася і пішла б, а зараз розуміла, що потрібно пробачити – пробачити заради дитини, заради сім’ї. І все наче добре у них було, стали жити ще краще ніж раніше, а потім про все дізналася рідня

Якби Орисі хтось колись сказав, що вона залишиться з чоловіком після зради, вона б

Життєві історії 0

Марія приготувала вечерю, накрила стіл. Дістала з шафи сукню, яка колись так подобалася Олегу. Вона справді чекала цього вечора. Їй здавалося: це шанс поговорити, повернути тепло. Він прийшов пізно. – Пробач, затримався. Знову ці наради. – Ти… ти хоч пам’ятаєш, який сьогодні день? – ледь чутно запитала вона. – Що саме? – і в його очах промайнуло розгублення. Марія сіла за стіл і мовчала. Не плакала – просто більше не хотіла говорити. А він вийняв із сумки коробочку

Марія прокидалась раніше за всіх. Не тому, що любила ранок – просто знала: інакше

Життєві історії 0

Того дня мати чоловіка повернулася з магазину, вона купувала продукти, адже в холодильнику зовсім пусто було. Коли вона зайшла на кухню, я взялася їй допомагати розбирати речі. Відразу за нами зайшов мій свекор, відкрив сумку, дістав шампунь і відразу мені дав: – Тримай, Антоніно, це тобі. Я була здивована, а свекруха розсердилася дуже

Ось тепер стою біля дзеркала, тримаючи в руках шампунь “для тонкого волосся”, і думаю:

Життєві історії 0

Ірино, ти могла б хоча цього разу мене зрозуміти? Невже важко зварити бульйон, адже мова йде про мого батька, – Сергій виглядав розгубленим. – Про твого батька? Та він і не згадував про тебе, жив своїм життям. А тепер я маю йому бульйон варити? З Сергієм вони разом майже 10 років, живуть у своїй власній квартирі, яку чоловік придбав ще до одруження. Ірина знала, що у Сергія є багатий і впливовий батько, і сподівалася, що свекор їм допоможе. Але при ближчому знайомстві батько Сергія, який давно жив в іншій родині з своєю молодою другою дружиною, дав зрозуміти, що він не збирається допомагати дорослому сину

– Ірино, ти могла б хоча цього разу мене зрозуміти? Невже важко зварити бульйон,

Життєві історії 0

Слухай, синку, що ж ми будемо з нею робити? Вона ж зовсім змінилася. Лежить цілими днями і нічого не робить. А за що її до фахівців маємо везти? – Марія якось підслухала розмову свого чоловіка з сином. Вона засмутилася, бо 15 років, коли працювала за кордоном, гроші усі віддавала сім’ї. З Португалії привезла для себе лише купу призначень і рекомендацій від фахівців, адже хоч мала лише 50 років, але давно вже не було сил. Сподівалася, що вдома рідні підтримають її, а вийшло так, що тепер залишилася тут нікому не потрібною

Марія сірими очима, повними порожнечі, дивилася через брудне вікно автобуса, як світ живе собі

Життєві історії 0

Був ранок, субота. Наталя прибирала, відкрила шафу і в речах свого чоловіка, серед його футболок, побачила парфуми. Вони були нові та дорогі, видно було, що ніхто ще не користувався ними. Жінка дуже здивувалася, бо її день народження минув, свекруха не користується парфумами, а для тещі чоловік ніколи б не купив би таких дорогих. Тоді що вони тут роблять? Павло ще довго щось розповідав, виправдовувався і дружина забула про цей випадок скоро. Рівно до того дня, коли Наталя в кишені чоловіка знайшла шматок дивного документа

Якби не спека і запашний аромат лаванди, який лінивим серпанком завис у квартирі, Наталя