— Знаєш, Маріє, ти в нас як та гостя, що засиділася: наче й своя,
— У мене на цю квартиру більше прав, ніж у вас, по суті сторонньої
— Мамо, ти ж розумієш, що нам зараз важче, ніж тобі, — ці слова
Миргород, де повітря просякнуте ароматом цілющих вод та спокоєм старих вуличок, в той день
Тростянець, що на Сумщині, завжди ставився своєю красою та затишком, гостинність у ньому завжди
— Знаєш, Юліано, ми з тобою просто не сходимося енергетично, — саме цю фразу
— Ти ні дня не працювала, кому ти потрібна — ти ж розумієш, що
У затишному містечку Миргород, де повітря пахне хвойним лісом, а життя тече так само
Ліка завмерла з телефоном у руці. На екрані світилося повідомлення від колеги, Павла: «Ліко,
Ранок у селищі Лиманське зазвичай починався з густого, майже дотикового туману, який піднімався з