— А чому ти так рано? Ти ж мала бути в офісі до вечора,
— Ти б, Іринко, хоч скатертину поправила, бо люди прийдуть, а в тебе кути
— Ти справді думав, що я буду два тижні відпустки смажити твоїй сестрі сирники,
Івано-Франківськ повільно огортався сизими туманами, що спускалися з навколишніх гір. На вулиці Чорновола вже
— Сергію, ти за світло заплатив, чи ми знову будемо вечір при свічках проводити,
— Вікторіє, ти повинна зрозуміти: якщо ми зараз цього не зробимо, завтра у нас
Вечірній Тернопіль повільно занурювався у фіолетові сутінки. Місто, що дихало спокоєм старого ставу та
— Ти справді віддав усі наші накопичення своїй мамі й навіть не запитав мене?
Місто Кам’янець-Подільський тієї ночі було оповите густим, майже відчутним на дотик туманом, що повільно
— Знаєш, Маріє, ти в нас як та гостя, що засиділася: наче й своя,