Ця історія бере свій початок у місті Житомир, де поміж гранітних скель Тетерева та
— А що, як я скажу, що Юля хоче повернутися і жити з нами
— Ти збожеволіла, такі гроші віддавати чужим людям? — саме ці слова я почула
— Жіночко, ви не підкажете, маршрутка на Обухів уже була чи я знову все
— Ти мене не надихаєш, а тягнеш мене на дно своєю вічною побутовухою! —
Канів зустрів травень соковитою зеленню та особливим, вологим повітрям, що підіймалося від Дніпра. Марина
Сміла того ранку здавалася сірою і непривітною. Дрібний травневий дощ сіявся над містом, змиваючи
— Вирішила нарешті викинути цей мотлох, а викинула власне життя, — сказала Надія, тримаючи
— Ти справді віриш, що можна двадцять хвилин обговорювати лише шкільні оцінки та колір
— Ти розумієш, що ми вже все пообіцяли, і тепер відступати просто соромно перед