З вас чотириста гривень, – не відводячи очей від касового апарата сказала Марійка, продавчиня в місцевому магазині. – Аж чотириста? – заметушилася старенька на касі, і як би вона не старалася витрясти свій гаманець, але назбирала всього триста. – Марійко, тоді забери ковбасу, куплю іншим разом, – Марині Сергіївні стало дуже незручно від цієї оказії, вона залишила ковбасу на касі, заплатила за решту товару і поспішила вийти з магазину. – От навіщо було набирати, якщо грошей немає, лише чергу затримує, – невдоволено бурчали інші покупці, що стояли біля каси
– З вас чотириста гривень, – не відводячи очей від касового апарата сказала Марійка,
Цей Великдень для Дмитра видався доволі сумним. Ще зранку він щасливий збирався до колишньою дружини та дітей, купив паску, багато солодощів. Але 20 років даремно не минули
Цей Великдень був для Дмитра особливим, він давно планував, що в цей день явиться
Коли чоловік став щодня затримуватися в друзів, Ірина одного дня просто зібрала його речі і виставила за двері. Коли Данило повернувся, дружина сказала, щоб він йшов жити до мами. Відтоді свекруха ледь не щодня телефонує невістці, а перед Великоднем подзвонила і зовиця
– Виходить так, що поки мій син добрі гроші заробляв, був потрібен усім –
Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим прийде? – питає мене дочка. – В цю неділю? – здивувалася я. – Так це ж Вербна неділя, – кажу. – В цей день збираються тільки рідні люди. А я навіть не уявляю, хто такий Вадим. – Ти його бачила, днями я з ним біля підʼїзду стояла, то ти пройшла повз нас, а він з тобою привітався, – каже Ірина. – І що, тільки через те, що привітався, я маю його в гостях приймати? – запитально подивилася я на дочку, але, здається, я вже почала щось розуміти
– Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим
Перед Великоднем приїжджав мій рідний брат з Києва до нас з батьками в село. Мама й тато натішитися не могли Миколою та невісткою, забули про все на світі, лише годили їй. Микола по всіх родичах поїздив, у кумів гостював, а як збирався їхати додому, батьки йому ледь не пів свині спакували, сиру, сметани, молока, ще й яєць на крашанки для тещі передали, а батько в дорогу гроші в конверті дав. Тільки Микола за поріг, як мама стала скаржитися на самопочуття, а батько сказав, що я картоплю маю дістати, бо після Великодня візьмемося за город. Яку ж я помилку вчинив багато років тому, коли залишився з дружиною в батьків
Минулого тижня приїхав мій рідний старший брат з Києва. Як він вміє робити, навіз
Який же то сумний Великдень, коли в хаті ти сама, – думала Анна, намагаючись приготуватися до свята. Але коли нема для кого готувати, то й робити нічого не хочеться. У Анни було двоє дітей – син і донька, але до доньки у жінки завжди більше душа лежала. Не раз вона говорила дітям, що як вони виростуть, то Андрій піде в зяті, а дочка Тетянка біля неї залишиться, буде її на старості доглядати. Але не так сталося, як думала собі мама
Який же то сумний Великдень, коли в хаті ти сама, – думала Анна, намагаючись
В гості вона хоче приїхати! Згадала, нарешті, що в неї є сестра. А вона за стільки років хоч раз 100 євро сестрі передала? – Зоя ніяк не могла заспокоїтися після дзвінка рідної сестри. Марія приїхала на короткий час додому у відпустку, і сама набрала Зою, сказала, щоб гостей чекала, бо приїде до неї на Великдень. – Мамо, ну чого ти, не бурчиш, тітка скучила за нами. Та й з ким вона буде, самій на свята зовсім сумно. Дочка Зої намагалася переконати маму, що нічого не станеться, як тітка приїде
– В гості вона хоче приїхати! Згадала, нарешті, що в неї є сестра. А
Ілоно, ти паску вмієш пекти? Бо куплену моя мама не сприйме, – каже мені чоловік в понеділок. – В суботу поїдемо в село, і підем вже там в церкву, – каже. І тут я не витримала, і кажу: – Пропоную в цьому році їхати до моєї мами. Вона зараз зовсім одна, ти ж знаєш, що Віра з Чехії не приїде. – Я все розумію, але ні. Мої батьки не зрозуміють. Чоловік навіть не намагався вникнути в ситуацію. Він добре знав, що моя рідна сестра Віра поїхала в Польщу, і що моя мама буде одна, та це для нього був не достатньо переконливий аргумент
– А чому знову до твоїх батьків? – не витримала я, коли чоловік став
Зараз я вже вдруге заміжня, маю доньку, хорошого чоловіка і добре життя. Але мені дуже шкода свого колишнього чоловіка і я шкодую про те, як себе з ним повела. Але час назад не повернеш, не знаю як виправити помилку, яку я зробила у першому шлюбі
На сьогоднішній день мені складно розповідати про те, через що мені довелося пройти самій,
Я дізналася, що свекруха хоче свій будинок в селі, на свою старшу онучку відписати, на доньку моєї зовиці. Вона дуже шкодує її, бо та без тата росте, а в нашої доньки є батько, тому ми самі маємо на неї заробляти. Я прошу чоловіка втрутитися, але Петро каже, що я маю мовчати, бо нічого до того будинку його батьків не доклала
Свекруха моя сама давно живе в селі і має гарний будинок і земельну ділянку.

You cannot copy content of this page