Українці Сьогодні

Сіла я на велосипед і вже через 10 хвилин я була біля хати баби Одарки. Зустрів мене її вірний друг, пес Бровко, який почав на мене гавкати. Не знаю, скільки йому років, але мені здається, що я памʼятаю його ще з дитинства. – Чого галасуєш, ану цить, – скомандувала бабуся. – Дякую, тітко Одарка. Гостей приймаєте? – питаю, зіскочивши з велосипеда. – Заходь, Марійко. А ти яким вітром тут? – питає здивована бабуся. Довелося мені придумати історію, що я сина шукала, бо пішов з друзями гуляти, а побачила її хату і вирішила зайти

– Не можу, Марійко, цього разу приїхати. Думала, що сеньйорі легше буде, але ні.

Життєві історії 0

Якою ж ти стала, донечко! Не впізнаю просто, – незнайомий чоловік в доволі брудному одязі відчинив хвіртку і впевнено направлявся до Наталки, яка вийшла в грядки, щоб після дощів трохи там попоратися. – Ви хто? І що вам потрібно? – запитала Наталка. Сказала вона спеціально це так голосно, що з хати вийшов її чоловік. – Донечко, ти що, батька рідного не впізнаєш? – незнайомець поспішив пояснити, хто він і чого прийшов

– Якою ж ти стала, донечко! Не впізнаю просто, – незнайомий чоловік в доволі

Життєві історії 0

Наші діти багато чого досягли, мають гарну роботу і гроші, але від нас з чоловіком стали віддалятися дуже. Ні син, ні донька до нас в гості не ходять, до себе ніколи не кличуть. Ми ніколи не думали, що на старості років залишимося з чоловіком самі. Цього року я вирішила покликати їх на Великдень, щоб дізнатися причину, чим ми завинили перед ними

Мені дуже складно зараз про це говорити, але від нас з чоловіком відвернулися наші

Життєві історії 0

Уявляєш, Рито, вранці мені нічого не сказала, а сама стала мити вікна, – скаржиться на невістку Марія Петрівна своїй подрузі на роботі. – І що тут поганого? Ти б раділа – тобі не доведеться це робити, не те, що мені, – каже Рита. – У мене в будинку 12 вікон, я не знаю як їх всіх помити. – Та розумієш, вона ж тюль і штори зняла, в пралку закинула! Я як це побачила, то аж сіла, їх же руками прати треба, там така делікатна тканина, – розповідає і ледь не плаче Марія Петрівна

– Уявляєш, Рито, вранці мені нічого не сказала, а сама стала мити вікна, –

Життєві історії 0

Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча б триста щоб стіл накрити, – моя дочка без зайвої скромності рахувала, скільки грошей я маю їй передати на свята. – То це виходить 500? – перепитала я. – Мамо, ну що ти так впритик рахуєш, як колись в себе в магазині, – обурюється дочка. – А я? Мені теж на Великдень треба щось прикупити. – То скільки загалом тобі треба? – питаю. – Тисячу давай, якраз на все вистачить, а якщо залишиться, то я відкладу, – пообіцяла Людмила. – Тільки пошвидше передай через водіїв, а то свята на носі, – каже. – А навіщо ж передавати? Я сама приїду, – кажу

– Сто євро на взуття, сто на курточку, це для онуки, і ще хоча

Життєві історії 0

Теща не мала так про мене говорити, її слова назавжди залишаться зі мною, – сказав мені чоловік, коли я повернулася з роботи. Я не могла збагнути, що сталося, адже моя мама жодного недоброго слова, за весь час відколи я вийшла заміж, про Олега не сказала. Тоді чоловік показав мені відео, яке так розчарувало його. Але ж моя мама права

З Олегом ми, після одруження, стали жити в невеличкій квартирі, яка дісталася мені ще

Життєві історії 0

Коли Алла повернулася в село, всі дивувалися, що вона приїхала одна, а не з чоловіком, але прямо запитати її ніхто не міг, тільки бачили, що ходить вона сама, сумна і невесела. Всі ще памʼятають їхню гучну історію кохання, як Артур, єдиний син багатих батьків, вирішив одружитися з бідною дівчиною. Скільки тоді перешкод їм довелося подолати, адже батьки Артура не хотіли такої невістки. Артур поїхав з села, і Аллу з собою забрав. А через кілька років вона повернулася знову в село

Коли Алла повернулася в село, всі дивувалися, що вона приїхала одна, а не з

Життєві історії 0

Розказуй, Марійко, як живеш. Чого не дзвониш мені? Загордилася? – тітка Зоя з ропашілими щоками зняла з себе плащ і без запрошення попрямувала на кухню. Бачу, моя мама розгубилася і не знає, що й казати, бо всі ми розуміємо, що візит її рідної сестри напередодні свят не просто так. Тому я і вирішила, що теж вступлю в їхній діалог. – Привіт, тітко Зоє. Каву будете? – питаю, намагаючись бути ввічливою. – А чого лише каву? Світлано, ти ж знаєш, що я люблю добре поснідати. Зранку виїхала до вас першим автобусом, то вже зголодніла, так що відчиняй холодильник і готуй тітці сніданок

– Розказуй, Марійко, як живеш. Чого не дзвониш мені? Загордилася? – тітка Зоя з

Життєві історії 0

– І що він собі таке вибрав? Вона навіть борщ не вміє зварити, – Ганна намагалася стримуватися, але давалося їй це важко. Син одружився, привів невістку додому, і відтоді мама втратила спокій, бо була переконана, що син вартий кращої долі. Коли Іван привів до хати молоду невістку Марічку, спочатку Ганна зітхнула з полегшенням – син не буде самотнім, адже Іван до 30-ти років заходився в парубках. Та дуже швидко радість змінилася на обурення, бо молода невістка свекрусі не сподобалася

– І що він собі таке вибрав? Вона навіть борщ не вміє зварити, –

Життєві історії 0

Скільки ти з собою грошей привезла, Марино? – питає мене чоловік. – Петре, я ще сумки розкласти не встигла, а ти вже про гроші. Краще б ти мене спитав, як я з дороги, чи не втомилася, – кажу. – І нащо тобі гроші? – Мирон гарну машину пригнав, треба брати, – спокійно каже мені мій Петро. Щойно я приїхала додому, як чоловік мій мені заявив, що я маю йому машину купити. Ціна питання – якраз 12 тисяч, це сума, яку я зазвичай привожу з собою додому

– Скільки ти з собою грошей привезла, Марино? – питає мене чоловік. – Петре,