Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене моя сусідка, з якою я випадково зустрілася біля магазину. А я стою, дивлюся на неї, і не розумію, про що вона говорить. – А звідки ти знаєш, що я сваху не так прийняла? Ти взагалі про що? – здивовано перепитую. Та схоже, що сусідка була в курсі. Виявляється, вони з моєю теперішньою свахою давні подруги, і десь при зустрічі моя сваха, Галина, розповідала що була у мене в гостях, і що я її не так прийняла
– Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене
Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена з дороги, адже приїхала додому у відпустку під самий Новий рік, довго стояли на кордоні, я замерзла, хотіла прийняти душ, та й їсти хотіла, тому не стала нічого говорити, хоча на душі у мене вирувала справжня буря. Сподівалася я на інший прийом, звичайно, та син мене дуже здивував
– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти
Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері. Я святкувала свій 60-річний ювілей, але гостей я не чекала. Та мій колишній чоловік вирішив зробити мені сюрприз – прийшов начебто привітати мене з днем народження, хоча насправді мав інший мотив. Микола вирішив, що нам треба знову зійтися, і під приводом мого свята, захотів владнати це питання
– Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в
Ти маєш нас зрозуміти, ми молоді, хочемо цікаво відпочивати, а не сидіти з тобою в хаті, – сказала мені донька по телефону, виправдовуючись за те, що вони мене саму залишили на Різдво. “Якби ще хоч гроші давала, то поїхали б”, – сказала невістка, яка стояла з моєю донькою десь поряд, і була впевнена, що я її не чую. Та, на жаль, я почула, і дуже засмутилася, коли вони всі почали дружно сміятися
– Ти маєш нас зрозуміти, ми молоді, хочемо цікаво відпочивати, а не сидіти з
Син мій багато років їздив на заробітки і збудував великий дім. Але невістка постійно відтягувала переїзд. Коли все було готово, я приїхала до них, щоб на все подивитися. Я була вражена: будинок справді величезний, один із найбільших на їхній вулиці, а може й у всьому селі. Та на моє велике здивування, Галина накрила стіл у старій хаті, а нову розкішну оселю показала мені як музей. Я запитала, коли ж вони нарешті переїдуть, але Галина відповіла, що «ще встигнемо переїхати». Мовляв, їм зручніше жити в старій хаті: там і опалювати легше, і все звичніше
Моя невістка, напевно, ніколи не зміниться. Чотири роки тому не стало мого сина, і
Мамо, нам гроші потрібні, можна ми до тебе сьогодні в гості заїдемо? – питає мене донька напередодні Водохреща. – Заїжджайте після Служби, – кажу. – Я планую в церкві воду освятити, а потім вдома буду, стіл накрию без проблем, бо ж повний холодильник їжі. – Дякую, мамо, будемо десь під обід. Але з нами будуть і батьки Сергія. Ти ж не проти? – питає. – Не проти, звичайно, це ж свята, нехай свати теж приходять, – відповіла я. Я поставила слухавку і присіла на диван. На Різдво я до доньки в гості ходила, то навіть згадувати не хочу той прийом, настільки мені неприємно
– Мамо, нам гроші потрібні, можна ми до тебе сьогодні в гості заїдемо? –
– Христино, ну годі тобі, всі свята просиділа вдома. Давай вийдемо в місто, до центральної ялинки прогуляємося, а то свята закінчуються, а ти її навіть не бачила, – наполягала найкраща подруга Ольга. Та Христина як завжди відмовлялася, вона давно нікуди не виходила, їй подобалося сидіти вдома. Та Ольга була наполегливою, вона купила собі нові зимові чоботи, і мала настрій в них прогулятися, наче відчувала, що саме сьогодні почнуться дива
– Христино, ну годі тобі, всі свята просиділа вдома. Давай вийдемо в місто, до
Наталка була рада, що свати у неї чудові. Вчора вона розмовляла з ними по телефону, і вони казали, що все зроблять, а вона допоможе фінансово. «Замовляйте все, що хочете, я заплачу, мені для Вірусі нічого не шкода», – запевнила Наталка. – «Головне, щоб ви організували все, бо вас двоє, а я одна». До сватання Наталка готувалася ретельно, адже з сватами вона говорила лише по телефону, а тут треба було особисто познайомитися, і показати себе з найкращої сторони. У визначений день в двері їхньої квартири подзвонили, і коли Наталя відчинила, то обімліла – позаду приємної миловидної жіночки, яка була очевидно свахою, стояв сват, і це був… Юрій
Наталка була нареченою не восени, коли зазвичай найбільше весіль, а навесні. Весело грали музики,
Цього року, на свій ювілей, я вирішила запросити своїх сестер з чоловіками, але дочка категорично відмовилася. Казала, що не хоче гостей, мовляв, в хаті мало місця, і, якщо мені хочеться побачити родичів, то можна зустрітися в кафе. Я засмутилася, бо думала, що маю право запросити рідних, та виявилося, що ні. Зрештою, я нічого не святкувала. Донька з зятем мені навіть не привітали, вони зібралися і пішли кудись в гості. Сказати, що я засмутилася – це нічого не сказати. Але тут приїхав Іван – мій син. Я ніяким чином не привертала до себе увагу, але син помітив мій сум і зрозумів, що сталося
Мій день народження на початку січня. Цього року мені виповнилося 60 років, і це
Світлана вирішила піти на Святу Літургію на Йордан, адже багато років не була вдома. Серед натовпу раптом Світлана помітила жінку, яка дуже нагадувала її колишню свекруху, але ця жінка виглядала значно старшою. Більше того, якби це була її свекруха, вона б точно всіх розштовхала і першою набрала б води у свій глечик, а ця спокійно стояла позаду і чекала своєї черги. Та коли Світлана уважніше придивилася, то зрозуміла, що це таки була її свекруха, тому вона вирішила підійти до неї першою
Світлана вирішила піти на Святу Літургію на Йордан, адже багато років не була вдома.

You cannot copy content of this page