Якось я сусідку свою зустріла, вона така радісна та щаслива бігла додому збирати речі, діти забирають її жити до себе. Як же я заздрю цій жінці, мрію бути на її місці, та в мене інакша доля
Виходить так, що скільки я себе пам’ятаю, стільки тут і живу – в маленькому будинку, оббитим деревом на околиці невеличкого села. Ще зовсім малою дитиною я бігала по добротних, в той час, кімнатах, хоч будинок був побудований ще задовго до мого народження. Стандартна, на ті часи, мала хатина. Тут минуло усе моє дитинство, юність та […]
