fbpx
Життєві історії
П’ять років тому ми з чоловіком нарешті вселилися в будинок, який будували пів життя. Все вийшло так, як ми мріяли, але мене це не тішить, коли я бачу як живе моя єдина донька

Все життя ми з чоловіком мріяли про власний будинок, і робили все для того, аби він у нас з’явився. Нам з чоловіком зараз по 60 років, і вселилися ми в свій будинок лише 5 років тому.

Будували ми його майже 20 років. Все тому, що грошей було обмаль, а я хотіла, щоб все було за найвищим гатунком. Спочатку ми хотіли невеликий дім, але потім передумали і вирішили робити на два поверхи.

Мало що, у нас донька росте, і на випадок, якщо їй не буде де подітися, вона спокійно зможе жити з нами.

Ремонт ми зробили добротний, сучасний, на нього теж ми витратили дуже багато грошей. І останній штрих – меблі. Я все підбирала зі смаком, що-небудь додому не тягнула.

Так що наші старання не минули марно, адже тепер у нас є дім нашої мрії. Подвір’я ми теж гарно впорядкували, зробили газони, посадили квіти, є гойдалка і навіть літня альтанка.

Одним словом, зробили все як мріяли, зараз просто б жити і радіти, але не виходить так. Мене дуже засмучує те, як живе моя донька. Я не раз нагадувала їй, що у нас є другий поверх, і вона в будь-який момент може до нас переїхати, але дочка відмовляється, бо зять проти.

Доньці моїй 30 років, зятю 35. У них є п’ятирічна донечка. Одружилися вони 6 років тому, живуть окремо. Зятю від його бабусі дісталася стара однокімнатна квартира в панельному будинку. Я згідна, що це краще ніж нічого, але жити там практично неможливо.

Зять навіть за 6 років на косметичний ремонт не спромігся, у нього то часу на це немає, то грошей не вистачає. Йому все підходить, все його влаштовує, і до кращого він не прагне.

Ми з чоловіком хотіли допомогти їм з ремонтом, а свати сказали, що не потрібно, та й молодята не захотіли теж приймати від нас допомогу.

Я ж бачу, що їм там і тісно, і незручно, але зять вперто стоїть на своєму – до нас він не переїде. Він хоч би про дитину подумав, адже у нас у внучки була б окрема кімната.

А якось дочка прийшла до мене і мало не плаче. Вона зізналася, що хоче жити з нами, але чоловік каже, що в такому випадку він з нею розлучиться.

От що робити? Зять сам не дбає про покращення добробуту для їхньої сім’ї, і нашу пропозицію вперто відкидає. Як допомогти доньці? Мені дуже сумно стає від того, коли я дивлюся як вона живе.

А ми з чоловіком не лише для себе старалися, але і для неї також.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page