Щиро кажучи, то я не впевнена, що багато людей зрозуміють мою ситуацію, але для мене це реальна проблема, особливо, останнім часом. Кажуть, що життя чоловіка починається з 30 років – і це правда, саме тоді він стає більш відповідальною та активною людиною.
У жінок же 30 років є перехідним етапом, підводяться якісь життєві підсумки і результати. Для мене, можна сказати, вік у 30 років, це було наче завершення моєї молодості, я так сприймала цей період.
Головне те, що останнім часом я почала соромитися свого Михайла. Це не без причини. Адже мій чоловіком всерйоз цікавитися. Мені ж в мої 41 років здається, що це неправильно зовсім. У більшості моїх подруг вже сім’я в моєму віці. Я доросла людина, а він як дитина, хоч і на четвертому десятку життя.
Михайло у мене все живе ще якимись мріями, у нього якісь плани, які я вважаю не реалістичними, вони мені взагалі не підходять.
І я не сумніваюся в його вірності до мене. Ми познайомилися, коли він тільки був студентом. Він сам досяг багато в житті, і я йому не допомагала ніколи, незважаючи на наявність знайомств в нашій робочій сфері. Я майже впевнена в його вірності до мене, однак у нас починаються розбіжності в життєвих питаннях. Саме те, про що я і говорила. Тепер він для мене немов дитина, якщо навіть не здавався таким раніше. У минулому було весело, але потрібно думати і про майбутнє – необхідно замислюватися про те, що я залишу після себе.
І кажучи про спадщину я не маю на увазі лише дітей. Хоча мій чоловік вважає, що ще ми встигнемо з дітьми. Я говорю про щось більше, що з ним побудувати не можна. Проте мені подобається, коли він поруч, і розлучитися з ним було б дуже неправильно і дивно. Адже немає ніяких приводів для цього. Більш того, у нас щирі почуття, ми поважаємо та підтримуємо одне одного.
І, як наслідок того, що я вважаю його дитиною, я починаю соромитися знаходиться з ним на людях. Так, звучить, можливо, комусь і смішно, але у мене останнім часом таке відчуття, що на нас всі дивляться і сміються. Чоловіки у моїх ровесниць старше, а то, що я перебуваю на людях з молодим – виглядає як спроба здаватися молодшою людиною. Безумовно, нікому не повинно бути справи, і правильніше було б просто залишити це і не зважати на думку оточуючих мене людей, але скільки б я не намагалася, у мене це не виходить.
Чи варто мені припинити з ним спілкування і йти до своєї мети? Чи потрібно мені зважати на думку моїх рідних та близьких? Всі ці питання не дають мені спати по ночах, і я щиро сподіваюся, що хтось зробить вибір за мене? Це звучить наївно, але я не хочу приймати його самостійно. Буду чекати вашої слушної поради, бо сама зробити вибір не можу.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
