У нас є дача, яку я дуже не люблю і зовсім не хочу туди їхати, але мій чоловік ніколи не погодиться, щоб її продати або хоча б не їздити.
Ми отримали дачу давно, більше тридцяти років тому. Дуже раділи цій крихітній ділянці, куди з автобуса треба було йти ще добру годину. Але ми були молоді, на дачі оселилася моя мама – у нас квартира все літо вільна, потім зелень, овочі, ягоди – це було супер! Приїжджали до мами на вихідні, привозили продукти, будували, копали, допомагали з закрутками.
Дітей на літо туди ж відправляли, вони були щасливі. А ввечері в суботу ми приїжджали – сідали на веранді пити чай, навколо квіти пахнуть, пташки співають. Краса! Тоді, незважаючи на велике навантаження (будували будинок, розробляли ділянку) ми були щасливі.
А чого не бути щасливими? Діти все літо під наглядом, відпустка кудись нам не світила, грошей на моря не було, мама при справі. Зручності і комфорт в ті роки нас так сильно не хвилювали, всі жили практично в однакових умовах.
Потім настали важкі часи і дача нас здорово виручала. Мама продавала зелень, овочами харчувалися всю зиму, сушили листя, ягоди. Коротше, дача була серйозною підмогою. Ліквідували практично всі квіти і газон, все пустили під моркву, буряк. капусту, картоплю. Поставили дві величезні теплиці – редис, перці, томати, огірки.
Дача стала нам не в радість, але ми розуміли – без овочів взимку буде туго! Працювали багато, але знали, навіщо це і чому. Діти, звичайно, не розуміли, але досить того, що ми з чоловіком і мама все зрозуміли.
Зараз же, останні років 10-12 дача мене почала втомлювати. Ми вийшли на пенсію, діти одружилися і розлетілися по своїх гнізд. Кажу чоловікові – давай на море поїдемо, ось, зараз Туреччина не дорога, всім подобається. Або в санаторій. А він мені – а помідори хто буде поливати? Та які помідори? Кому вони зараз потрібні?
Звичайно, коли перша редиска або полуниця, то діти беруть для онуків, а потім їм нічого не треба і щось робити вони теж не хочуть. Невістка так і каже – ну навіщо мені відро огірків? На салат я і так куплю, а скільки часу пролежить це відро? Закрутки зараз молодь не робить, дешевше купити, та й зберігати ніде. Ви знаєте, я їх чудово розумію.
Зять огірочки мариновані любить, але дочка постійно мені наголошує – мамо, не треба солінь.
Я взагалі зрозуміла, що нам удвох з чоловіком не так багато і треба. Картоплю ми їмо вкрай рідко, діти, до речі, теж картоплю не їдять. Соління і варення теж у нас не користуються попитом. А свіжий огірочок або яблучко простіше купити. Але ось чоловік ніяк очевидних речей зрозуміти не хоче.
Чоловік наполягає, щоб ми продовжували все садити, закрутки робити. Для нього це якась база, спокій. Раптом що, а у нас закрутки є, перекантуємся.
А я втомилася вже! Втомилася працювати на цій дачі, кому потрібні ці закрутки? Та й взагалі я втомилася від дачі, не тільки від грядок. У місті можна піти погуляти в парк, пройтися по набережній, виставки, театри.
Знову ж таки, на дачі зручності вельми умовні. Але, на жаль, по грошах ми не потягнемо перебудову дачі. Та й не хочу я жити там навіть в котеджі. Сусідки всі розмови ведуть тільки про закрутки і колорадських жуків, і у кого помідори перші дозріли. Я вже пройшла через це і тепер хочу жити без дачі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
