За сім років шлюбу нам так і не вдалося накопичити на свою власну квартиру. Відразу після весілля ми почали жити в квартирі батьків чоловіка, там було три кімнати, одну віддали нам. Мої батьки подарували мені нові меблі, дуже гарний спальний набір, який ми помістили в своїй кімнаті.
В шлюбі у нас народилася донечка. Я постійно говорила чоловікові, що нам треба думати про власне житло, адже постійно жити у свекрухи ми не зможемо, у чоловіка є ще молодший брат. Але Сергій, мій чоловік, постійно заспокоював мене, що в мами ми зможемо жити скільки буде потрібно, а з часом подумаємо і про власне житло.
Але одного разу я не витримала і пішла від чоловіка. І ось уже майже рік ми з чоловіком живемо окремо. Я з дитиною у своїх батьків, він у своїх батьків. Там залишилися мої деякі речі, посуд, меблі.
Свекруха постійно налаштовує чоловіка і тягне гроші з сім’ї. Чоловік особливо не забезпечує, дає на дитину рідко, прикриваючись тим, що мало заробляє, хоча я знаю, що нормально, просто віддає майже всю зарплату своїй мамі.
Свекри кілька разів приїжджали до дитини, і з метою начебто помирити нас. Хоча я знаю їм глибоко байдуже до нас. Крім цього у батьків чоловіка в будинку є наш спальний гарнітур, але скоро одружується брат чоловіка і вони вже натякали, щоб я забрала меблі і звільнила кімнату, але мені нікуди її поставити, вона займає багато місця.
Як вчинити мудро? Хочу забрати свої меблі з дому батьків чоловіка, але мені нема куди їх забрати. З іншої сторони, якщо я залишу все як є, батьки чоловіка можуть мені наперекір другого сина, якого збираються одружити, і його наречену поселити в спальні, де моя мебель. Тоді я вже точно нікуди її не заберу.
А може, варто відпустити ситуацію, і нехай все тече за течією. Я дуже втомилася від цього всього, багато переживала, ще й чоловік постійно приносить плітки від свекрухи і мені висловлює. Вони почуваються дуже впевнено, побачили, що я не забираю речі і вирішили, що нікуди не подінуся, кажуть про мене різні неприємні речі і впевнені, що я з дитиною повернуся.
Я не хочу більше мати ніяких справ з ними. Сподівалася ще з чоловіком жити, але він слухає в усьому свою матір, яка проти мене, а я нічого не можу вдіяти і навіть не хочу вести якісь змагання.
Забрати всі свої речі і попрощатися з ними? А чоловік далі нехай сам вибирає, якщо хоче жити з нами, то нехай приймає рішення.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
