Не даремно в народі кажуть, мовляв, якщо хочеш в особі родича мати ворога, то позич йому гроші.

Це доведено вже не однією життєвою ситуацією, але є люди, які не можуть відмовити близькій людині у складній ситуації, тому й мають проблеми лише через свою доброту.

— Олеже, мені щойно дзвонила Наталя. Вона знову просить позичити гроші. Стверджує, що в неї проблеми з зубами, і потрібно їй до стоматолога, ходити так не може, а робити потрібно тем чимало, тому і гроші потрібні зараз чималі. Обіцяє повернути із зарплати.

Олег різко відвів погляд від ноутбука і невдоволено поглянув на свою дружину, Христину.

Він зовсім не любив її старшу сестру, Наталю.

Та постійно втручалася в їхнє життя, роздавала непрохані поради і з’являлася в гостях без попередження, вважаючи себе негласним опікуном Христини.

«Мама мені заповідала наглядати за тобою завжди. А оскільки батьків давно нема, вся відповідальність на мені», — часто повторювала 40-річна Наталя.

«Наталю, яка відповідальність? Я доросла людина! — сміялася Христина на слова сестри. — Краще стань мамою, вам з чоловіком буде за щастя мати дітей і буде тобі про кого дбати».

«Він каже, що спочатку потрібно для себе пожити», — виправдовувалася Наталя, хоча насправді вона не бажала міняти свій вільний графік на материнські клопоти.

Олег, знаючи ці сімейні негаразди, не горів бажанням давати гроші сестрі своєї дружини.

Наталя ніколи жодного слова доброго йому не сказала, особливо коли намагалася керувати їхньою донькою.

— Хай шукає кошти в іншому місці! — рішуче відповів чоловік.

— Але, Олеже, вона дуже просить! Каже, що не може навіть нормально розмовляти, хоче виправити все, але потрібні гроші!

— Чудово! Нарешті настане тиша і спокій у нашому домі.

— Олеже, Наталя ж образиться! Не будь таким. Я розумію її, це ж якраз не якась банальна ситуація, все доволі серйозно. Я вважаю, що ми зараз маємо їй допомогти.

Чоловік тихо зітхнув і похмуро глянув на дружину.

Христина з теплом в очах поглянула на нього, знаючи, що Олег не витримає її погляду і пом’якшиться.

За хвилину він таки промовив:

— І скільки їй потрібно на цю «непросту ситуацію»?

— Двадцять тисяч гривень. Не знаю, що саме вона там робитиме, але каже, що поправляти потрібно багато чого. Це не має значення. Ти позичиш?

— Коли поверне?

— Частину, казала, віддасть цього місяця, решту — наступного.

Олег ще раз глибоко вдихнув і з неприхованим невдоволенням мовив:

— Гаразд, позичимо. Але з однією умовою: до кінця наступного місяця борг має бути повністю закритий.

— Домовились!

Христина була рада, що проблему вирішено.

Вона сама не дуже довіряла сестрі, щиро кажучи, в грошових питаннях, але відмовити Наталі не могла.

Наталя, сидячи на кухні, бурмотіла слова подяки, уникаючи погляду Олега.

Вона намагалася не посміхатися, щоб чоловік не бачив її посмішки, яку вона хотіла виправити у фахівця.

— Наталю, а давай зробимо селфі? — раптом запропонував Олег. — Ти ж завжди була першою біля камери на всіх святах!

— Сьогодні не свято, — процідила Наталя, розуміючи, до чого це все сказав Олег.

— Зате у мене свято! Ти вперше за роки нашого знайомства майже не розмовляєш!

— Це не смішно! — сказала Наталя, а Христина докірливо глянула на чоловіка.

— Олеже, припини! Не варто так, це, дійсно, не смішно!

Олег посміхнувся, але замовк, адже сваритися з Христиною не хотілося.

Через кілька тижнів Олег запитав:

— Наталя щось мовчить про борг. Вона не отримала ще свою зарплату? Ми ж планували купити на ці гроші новий диван з тобою у нашу вітальню.

— Купимо згодом! Я сьогодні подзвоню їй і поговорю з нею.

Христина відчувала, що Наталя просто так потрібну суму не поверне, але все ще сподівалася на її порядність.

— Наталю, привіт! Ти чого не заходила?

— Усе чудово, Христино. Хоча все виявилося дорожчим, ніж я думала. Зате тепер гарно і усмішка у мене дуже красива.

— Коли ти плануєш повернути борг?

— Ти мені дзвониш лише через це? — раптом невдоволено вигукнула Наталя. — Не для того, щоб поцікавитися моїми справами, а через гроші? Знаєш, не можна бути такою дріб’язковою! Мама не так нас виховувала!

Наталя поклала слухавку.

Христина розгублено дивилася на телефон.

— Що вона сказала? Не може віддати? — Олег нахмурився.

Христина швидко переказала слова сестри.

— Вона совісті не має геть? — відповів Олег, незадоволено підвівшись.

— Я сама розберуся. Завтра після роботи заїду до неї і поговорю особисто.

— Добре. Але якщо вона відмовиться, далі говоритиму з нею вже я, бо це не діло.

Христина неохоче погодилася.

Вона розуміла, що гроші у них з чоловіком завжди були спільні, і сестра не має права так чинити.

Наступного вечора Христина прийшла до сестри.

Її чоловік відчинив двері, виглядав він дуже зніяковіло.

— Привіт, що сталося?

— Що? Ти навіть не пустиш мене всередину?

— Наталя не дуже добре себе почуває. Зайди іншим разом.

Він виглядав не дуже переконливо, але пропустив її.

Наталя сиділа на дивані, відвернувшись.

— Нато, що за ігри? Не треба говорити неправду про погане самопочуття! Я знаю, що ти чудово почуваєшся!

Наталя різко сіла, її погляд був похмурий.

— Ти рідко до мене приходиш! А через гроші вирішила навідатися? Що це за жадібність?

— Взагалі-то, я не приходжу до тебе, бо ти щодня майже ходиш до нас! Не треба звинувачувати мене у всьому вже! Де гроші?

— Немає! Не можу віддати! Кажу ж, фахівець був надто дорогим, та й роботи там було багато, тому я не очікувала, що це в стільки обійдеться мені!

— Коли зможеш повернути гроші мені?

— Не знаю. Може, наступного місяця, може, через два.

Христина розчарованою виглядала, але твердо сказала:

— Тоді до нас поки що не приходь. Олег не задоволений, поки віддасиш борг.

— Два чоботи — пара, — пробурчала Наталя. — Я ніколи не думала, що ви люди такі!

Христина була здивована.

Вона згадала, як вони з Олегом завжди підтримували Наталю, як Олег допоміг її чоловікові знайти роботу, а вона сама давала гроші без жодних вимог.

Здавалося, що цей борг зробив їх чужими.

Вона швидко вийшла, оминаючи збентеженого чоловіка своєї сестри, який чув усю розмову.

На душі було важко.

Олег, почувши все, спочатку розсердився, але побачивши сльози дружини, тихо сказав:

— Не плач, люба! Наталя просто не варта того. Вона колись це зрозуміє.

— Я не можу повірити, що через двадцять тисяч гривень вона вирішила посваритися! І ще й сама вважає мене жадібною!

— Не зважай. Я ж кажу, не потрібно! — Олег подумав і раптом розсміявся. — Знаєш що? Я ж хотів, щоб Наталя перестала до нас ходити! Тиждень тиші! Двадцять тисяч — не така вже й велика плата за спокій, якщо вона більше не буде ходити ледь не щодня до нас!

Христина не стрималася і посміхнулася.

Раптом телефон сповістив про повідомлення.

— Що там? Наталя? Хоче миритися? — Олег аж засмутився.

— Ні, це Олексій, її чоловік. Він переказав гроші й вибачається за Наталю. Каже, не очікував такого від неї, йому не подобається те, що відбулося.

— Олексій — дуже хороша людина, я завжди це знав! Але Наталю я не хочу тут бачити. Хай просить вибачення у тебе.

— Я теж поки не хочу її бачити.

Христина зітхнула.

А наступного дня Христина дізналася від спільних друзів, що Наталя скаржилася на неї, мовляв, сестра рідна не могла її виручити у скрутний час, у неї зараз немає на хліб, а та таки забрала останні гроші, не могла почекати.

Христині важко стало на душі.

От що тепер тут кому говорити? Що кому доводити? І чи варто взагалі позичати гроші родичам?

Фото ілюстративне.