fbpx
Життєві історії
Олег повернувся додому і зразу ж пішов до своєї кімнати, навіть не зазирнувши в кімнату до Руслани і дітей. А вранці тихо зібрав речі і пішов, залишивши записку: «Прощай, покохав іншу. Подаю на розлучення». Заспокоювати Руслану приїхала тітка, яка відправила жінку на море. Ця поїздка змінила її життя

Олег знову затримувався. Руслана не спала, хоча було вже далеко за північ. У дитячих ліжечках солодко посапували її малі діти – син та донечка. Оленці – п’ять, а Віті – три рочки.

А Олега все не було. Вже більше року Руслана здогадується, що в чоловіка є інша жінка. Змарніла, зчорніла від неспокою та ночей недоспаних і виходу не бачить. Боїться, що коли почне розмову першою, то залишить її чоловік. А як же вона сама виживе з діточками? І любить його, і ревнує, і душу розриває щодень невеселими думками. Живе, чекаючи не знати чого. Десь далеко гріє її вогник, що перегуляє благовірний, і все в них буде добре, але душа чує інше – не зможуть вони жити вже так, як раніше, в щасті та любові. За матеріалами.

Рипнули двері. Олег, мов кіт, тихо пробрався до коридору і зразу ж пішов до своєї кімнати, навіть не зазирнувши до них. А вранці, так само тихо зібрав речі і пішов, залишивши записку: «Прощай, покохав іншу. Подаю на розлучення».

Ой, як тяжко переживала це Руслана. Родичі її підтримували та розраджували, як могли. Аж тітку Тому викликали з Мінська, де вона мешкала одиноко, щоб та пожила деякий час з племінницею.

Тітка прибула під вечір, посиділи, поговорила, тітка й каже:

– Я купила тобі путівки до Одеси на море. Поїдеш сама, розвієшся трохи, а дітей я догляну.

– Та як? – хотіла розпитати Руслана.

– Це не обговорюється, – перебила її тітка. – Мені сон приснився. Ти мусиш туди їхати. Бо мені показало, що на третій день твого перебування там, на березі Чорного моря, ти зустрінеш високого, красивого, чорнявого мужчину з карими очима, і це буде твій майбутній чоловік. Ти повинна там його здибати, бо він стане хорошим батьком твоїм дітям і ти з ним проживеш довге та щасливе життя…

– Температура повітря сьогодні в Одесі 28 градусів, температура води в морі – 24 градуси, – оголосили на пляжі.

З самого ранку Руслана хвилювалася. Це вже третій день, коли вона тут, і сьогодні має зустріти свого судженого. Жінка розстелила м’який рушничок, недалеко від води, розгорнула журнал з модами, а сама переверталася з боку на бік, тримаючи в полі зору усіх чоловіків, що були неподалік на пляжі.

Спостерігала за ними. Ось високий, чорнявий іде, але з жінкою під руку, напевно, це його дружина. Цей надто молодий, певно студент, по телефону розмовляє. А цей, взагалі, не високий і не красивий, лисий та з пузом.

Уже й сонце стало до заходу, а чоловіка, якого напророчила тітка Тома, не було. Стало сутеніти, пляж порожнів. Руслана одягнулася і пішла берегом, закинувши на плечі велику пляжну сумку. По дорозі їй трапився невеличкий бар, в якому шуміли та веселилися відпочивальники. Вона несміливо зайшла. І раптом, у куточку, за столиком, побачила одинокого чоловіка. Руслана аж побігла до нього і з дитячою безпосередністю, навіть не привітавшись, запитала:

– То ви, напевно, мій майбутній чоловік?

Незнайомець спершу отетерів від почутих слів, а потім, опанувавши себе, сказав, глянувши на ледь засмаглу красуню:

– Та, я не проти.

З моря вони приїхали вдвох. Чоловік виявився холостяком, одеситом, доброю та порядною людиною. Руслана народила від нього донечку, а її дітей Антон прийняв, як рідних. І ось уже сорок років живуть вони щасливо, в мирі та любові.

Відійшла у засвіти незабутня тітка Тома. Колись вона призналася Руслані, що вигадала цей сон…

Раїса Обшарська.

Фото ілюстративне – onelovestory.

You cannot copy content of this page