fbpx
Життєві історії
Олег на обідню перерву запросив мене в кафе на каву і став скаржитися на свою колишню дружину. Говорив, що вона вже давно немолода, така некрасива, а ще сподівається заміж вийти, принца собі шукає. Я навіть не знала, що тут сказати, він просто не знав, що я бачила його колишню дружину

В той час якраз був звичайний такий собі робочий день, який нічим не відрізнявся від інших. Ми вийшли майже усі на обідню перерву з моїм колегою Олегом, він запросив мене на чашечку гарячої кави, адже мали час для обіду.

Я , звичайно, добре знала, що він нещодавно розлучився зі своєю дружиною, і погодилася, з добрих намірів, піти в кафе, думала поспілкуємося трохи з ним, підтримаю людину у непростий час в його житті, і Олегу стане трохи легше, можливо, пораджу щось, та й просто поспілкуємося, проведемо разом час, як колеги.

Але, відверто кажучи, після спілкування з цією людиною, у мене на душі залишився дивний неприємний осад, спілкуватися з ним більше бажання у мене немає абсолютно ніякого і ніколи.

Хочу зазначити лише те, що дружину Олега я майже не знаю, бачила цю жінку всього декілька разів, зустрічала я її зовсім випадково в коридорі нашої фірми. Звичайна така жінка, симпатична, брюнетка, висока, струнка.

Пам’ятається, раніше у неї очі були дуже втомлені, якісь сірі, сумні, я відразу чомусь я звернула на це увагу, вона мене чимось особливим зачарувала, якоюсь простотою, хоча ми тільки декілька слів говорили одна одній при зустрічі, привіталися, та й на тому все.

Але вона мені чомусь таки запам’яталася, таких людей зустрічаєш не часто: спокійна ходаЮ, рівна осанка, пронизливий погляд.

А колега Олег мій теж, звичайний такий собі чоловік, невисокого зросту, зовсім не стрункий, а швидше, навпаки, та досить таки солідної статури, виглядає набагато старше своїх років. Осунувся, похмурий якийсь постійно ходить, невеселий та без настрою, насуплений, я особливо ніколи з ним не спілкувалася щиро, лише набір стандартних фраз.

Через що ця пара розлучилася достеменно мені не відомо, якщо правду говорити.

Просто в один прекрасний день мій колега почав проповідувати якесь незрозуміло дивне вчення всіх залишених дружинами чоловіків: як добре було раніше, в минулому десь, сказав, що ти вдома господар, і всі проблеми вирішені, і як недобре стало зараз – занадто багато волі їм дали, тепер вони відчувають себе повноправними господинями в себе вдома і навіть прислухатися не хочуть до своїх чоловіків, але вдома господарем має бути лише чоловік, лише так буде добре для всіх.

Зі мною в моєму домі, напевно, вже ніхто не рахується зовсім.

– Я нормальна людина, розумієш, мені хороша сім’я потрібна всього лише, щоб все вдома було, так як я вважаю за краще! – почав говорити Олег мені дуже впевнено. – Це вам жінкам усім подобається міняти та вибирати собі супутника життя.

Я слухаючи свого колегу, з яким працювала довгий час, просто мовчала, не знала, що тут ще можна сказати, чекала, коли вже закінчиться обідня перерва, адже його думка мені зовсім не подобається, і бачила, що щось пояснювати йому сенсу немає, він впевнено стоїть на своєму.

У підсумку, я далі продовжувала лише слухати, вважала це єдиним і вірним рішенням у ту хвилину.

Іноді Олег розповідав, що знає, що його колишня дружина з кимось познайомилася, але заміж її ніхто не кличе.

– Їй давно вже під сорок, немолода вже зовсім. Принца думає вона собі ще якогось ще знайти в свої роки, – посміхався він так недобре, осудливо. – На що вона взагалі з такою зовнішністю розраховує? Як я сам з нею стільки часу жив?

Ці слова мені дуже не сподобалися, я була кращої думки про цю людину, Олег ніколи не здавався мені таким, а тут таке почути про жінку, навіть колишню дружину.

Зовнішність у його колишньої дружини звичайна, навіть симпатична та жінка, можна сказати, чому він про неї так недобре говорить я не розуміла. І якщо вже бути зовсім чесною, збереглася його дружина краще, ніж він сам.

– Ну, ти ж одружився з нею, з її зовнішністю, яку вона мала, тобі ж нічого не завадило! – не витримавши якось мовив наш чоловік-колега, коли він знову завів розмову про свою некрасиву колишню дружину.

Сміялися тоді ми всі.

Але після тієї події з Олегом мало колег спілкувалися і рідко ходили з ним на каву, адже всі ми дорослі люди, не скластися у житті може у кожного, але для чого так негарно говорити про людину з якою ти прожив чимало часу у шлюбі.

Можливо, він хотів таким чином щось довести самому собі, але зіграв він проти себе самого!

А нещодавно, лише місяць пройшов після нашої розмови з Олегом, він прийшов дуже сумним на роботу, лише чоловікам один раз обмовився, що його колишня дружина у неділю виходить заміж, ще й за якогось хорошого бізнесмена, у неї все склалося добре.

І справа була в тому, що було видно по Олегові, що він був дуже засмучений. Просто не міг повірити, що його така “немолода і некрасива” дружина, знайшла собі заможного і хорошого чоловіка дуже швидко, а він і досі сам.

Я, проходячи мимо, лише посміхнулася. Можливо, ви засуджуватимете мене, але я раділа за ту жінку, мені Олега не було шкода ні краплі. А хіба мало би бути?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page