Моя подруга Оксана вийшла заміж за Олега. Жити вони стали в квартирі її мами.
Спочатку було наче все добре, але згодом з’ясувалося, що Олег зовсім непрацьовита і байдужа до побуту людина. На роботі якісь копійки заробляє, на тому й все, а домашня робота і побут його ніколи не цікавили, він навіть хліба ніколи не купить сам, вважає, що це має робити дружина, або її мама.
А теща, вже за звичкою, готувала Олегові їсти, коли донька не встигала, та зятеві й це не подобалося, адже він вважав, що чоловікові має готувати дружина. Оксана не раз хотіла розлучитися, та мама її відмовляла: що рідні скажуть, що люди подумають?
Так і жили, а згодом Оксана народила доньку, тому про розлучення й вже не думала, адже батько потрібен для дитини.
Так і жили: чоловік заробляв копійки, нічого його більше не цікавило, дитина повністю на Оксані, а побут на її мамі, але Олег все одно постійно чимось не задоволений.
Та згодом Оксана таки зважилася на розлучення. А через два місяці розповіла мені, що її Олег одружився.
Як виявилося згодом, у дружини Олега дуже непростий характер, вона на собі всю роботу не тягне, відразу все поставила на місця: зараз у них двоє дітей, Олег вдома готує і прибирає, щовихідних їздить кудись з дітьми, щоб дружина могла відпочити. В усьому її слухає і намагається догодити.
Дивлюся я на цю історію, яка стільки років перед моїми очима, і думаю, чому чоловік з одною дружиною був недобрим, а з іншою – золота людина?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
