Мій перший шлюб виявився невдалим. У 18 років я закохалася в одного хлопця з нашого села. Юрій був на 6 років старшим за мене, дуже красивий, з доволі заможної родини, до того ж, єдиний син у своїх батьків.

А мене мама виховувала одна, батька не стало, коли я ще маленькою була. Жили ми не дуже багато, якщо не сказати – дуже бідно. Мама дала мені все, що могла – життя, розум, вроду, а далі, вона сподівалася, що я вийду заміж, і вже з чоловіком разом щось собі пристараємо.

Я думала, мама зрадіє, коли я їй повідомила, що заміж виходжу, але натомість – вона вельми засмутилася.

– Не рівня ми йому, – сказала мама. – Але якщо ви любите одне одного, то нехай.

Я вийшла заміж, і пішла жити в великий будинок свого чоловіка. Але, щасливою я в невістках не стала, і зовсім не через свекруху, хоча вона також підкидала дров. Мій чоловік дуже змінився, я його просто не впізнавала.

Свекруха бігала коло свого синочка до одруження, а коли я прийшла до них жити, вона почала мене вчити, як я маю обходити свого чоловіка. Мені не можна було нічого, в той час як моєму чоловікові було можна все.

Для мене було дико і незвично те, що я маю спочатку чоловіка нагодувати, і лише коли він ситий і задоволений встане з-за столу, я могла сідати вечеряти.

Всі гроші були у чоловіка, а мені, щоб щось купити, треба було просити в нього на кожну дрібничку.

Але я готова була з усім цим миритися, поки не стала підозрювати, що у мого чоловіка є інша жінка. Юрій став пізно приходити додому, інколи навіть не ночував удома, а свекруха покривала його походеньки.

До того ж, у нас дітей не було, і вона мене зробила винною.

Одного разу я сильно плакала в кімнаті, і на це надійшов свекор. Він, взагалі, був гарною людиною, але завжди мовчав, не чіпав свою дружину зайвий раз, щоб крику було менше.

В той день свекор підійшов до мене з великим згортком, в якому була доволі кругленька сума, і порадив мені тікати подалі від його сина.

– Хороша ти, дитино, – сказав свекор. – Але, бачу, що не буде тобі щастя з моїм сином. Хоч він і мій рідний, та я не схвалюю його способу життя. Так що, подумай. От тобі гроші, будеш мати на перший час.

А потім подився на мене і сказав:

– Життя у нас одне, і його прожити щасливо треба… А не терпіти блазню, який тебе не цінує.

Я була ошелешена пропозицією свекра, і сказала, що мені треба подумати. Та довго думати не довелося, бо на наступний день чоловік мені повідомив, що хоче розлучення.

Свекор лише глянув на мене, і поглядом дав зрозуміти, що його пропозиція в силі.

З чоловіком ми розлучилися, а гроші, які мені дав його батько, мені і справді пригодилися на перших порах.

Я поїхала в місто, подалі від людських пересудів, зняла квартиру, влаштувалася на роботу, а згодом – ще раз заміж вийшла.

Я працювала на заводі, моїм начальником був один дуже хороший чоловік, Станіслав. Він був вдівець, на 10 років старший за мене, сам виховував донечку.

Станіслав звернув на мене увагу, і у нас якось все закрутилося. Я вийшла за нього заміж, стала мамою для його донечки, а потім і свою народила. Так що, проблема була точно не в мені.

Живемо ми з чоловіком вже 25 років, у нас все чудово, двох донечок ми вже заміж видали.

Свій будинок маємо, є машина – зараз я живу таким життям, про яке я мріяти не могла. Правду кажуть: “Не було би щастя, так нещастя допомогло”.

А ще, мені дуже допоміг мій свекор. Він в тій сім’ї був єдиною хорошою людиною.

Його вже, на жаль, немає на цьому світі, але я досі згадую його слова, і донечок своїх так вчу:

“Життя у нас одне, і його прожити щасливо треба…”.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.