Мені здається, що я поспішила, коли вийшла заміж за Сергія. Хлопець він непоганий, але ми прожили всього 2 роки і я вже думаю про розлучення. Він, напевно, теж, бо вже кілька днів ночує у своєї мами.

Вся справа в тому, що у нас немає свого житла, і в цьому вся проблема. Тепер я переконана в тому, що для того, щоб добре жити, треба жити окремо від батьків.

Та у нас такої можливості не було. Мені 27 років, я працювала до декрету на роботі, але зарплати моєї вистачало лише на те, щоб забезпечити себе і задовільнити свої потреби, а про те, щоб відкладати на квартиру, мови не було, бо просто не було з чого.

Подібна історія і у Сергія. Йому 28 років, він теж працює, але до одруження зі мною жив з своїми батьками в їхній трикімнатній квартирі, і вважав, що у нього все добре, адже він єдиний син в сім’ї.

Я відразу не хотіла йти жити до свекрухи, просила чоловіка, щоб ми пішли на оренду, але Сергій був категорично проти, мовляв, навіщо платити зайві гроші чужим людям, якщо є трикімнатна квартира.

У мене не було вибору, я погодилася, бо вже чекала дитину. Але, пізніше виявилося, що у нас буде двійня, і тепер я вже точно розуміла, що знімне житло ми не потягнемо.

З свекрухою у нас відразу не склалося. Я весь день могла просидіти в своїй кімнаті, бо як тільки я виходила з неї, на мене сипалося купа зауважень, що я не зробила по дому, або що я зробила не так.

Коли народилися діти, свекруха абсолютно нічого мені не допомагала. Внучок вона жодного разу на руки не взяла, а мені було дуже важко з двома дітьми.

Моя мама інколи приходила, але її візитам у своєму домі свекруха не була рада, тому мама з дітьми разом зі мною в основному гуляла на вулиці.

Я була постійно невиспана, втомлена, роздратована. Одного разу я попросила свекруху, щоб вона пішла в магазин дітям за сумішшю, так я від неї ще отримала на горіхи, що я ні про що не думаю, як це я допустила, що в мене закінчилася суміш.

В магазин вона не пішла, і з дітьми теж не залишилася, щоб я швиденько збігала. Мені довелося одягати дітей, і разом з ними йти на вулицю.

Це стало останньою краплею, після цього я попросила своїх батьків, щоб вони приїхали за мною і забрали мене до себе.

Сергій відразу ж приїхав за мною. Коли я йому все розповіла, він погодився, що краще нам поки-що пожити з моїми батьками, адже моя мама від онучок не відходить.

І все було б добре, але тепер історія повторилася з точністю до навпаки – Сергій не може знайти спільної мови з моїм татом, вони постійно на чомусь зчіпаються і сваряться.

Я погоджуюся, що у батька мого важкий характер, добре – не добре, але має бути так, як він сказав. Ми з мамою давно до цього звикли, а Сергій не хоче з цим миритися, тому і виникають непорозуміння.

Зрештою, тепер Сергій не витримав, зібрався і пішов до своїх батьків. Вже кілька днів вдома не ночує.

А що мені робити? Я мушу бути біля своєї мами, бо без неї я одна з дітьми не справляюся.

А чоловік каже, що в моїх батьків він жити не буде.

Тому я і кажу, що треба спочатку стати на ноги, а потім вже створювати сім’ю і народжувати дітей.

Ситуація дуже складна, і я просто не знаю, як з неї вийти, щоб не розлучитися. А ми з Сергієм обоє в півкроку від цього.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.