Одного разу я попросила свекруху, щоб вона пішла в магазин дітям за сумішшю, так я від неї ще отримала на горіхи, що я ні про що не думаю, як це я допустила, що в мене закінчилася суміш. В магазин вона не пішла, і з дітьми теж не залишилася, щоб я швиденько збігала. Мені довелося одягати дітей, і разом з ними йти на вулицю. Це стало останньою краплею, після цього я попросила своїх батьків, щоб вони приїхали за мною і забрали мене до себе. Сергій відразу ж приїхав за мною. Коли я йому все розповіла, він погодився, що краще нам поки-що пожити з моїми батьками, адже моя мама від онучок не відходить. І все було б добре, але тепер історія повторилася з точністю до навпаки

Мені здається, що я поспішила, коли вийшла заміж за Сергія. Хлопець він непоганий, але ми прожили всього 2 роки і я вже думаю про розлучення. Він, напевно, теж, бо вже кілька днів ночує у своєї мами.

Вся справа в тому, що у нас немає свого житла, і в цьому вся проблема. Тепер я переконана в тому, що для того, щоб добре жити, треба жити окремо від батьків.

Та у нас такої можливості не було. Мені 27 років, я працювала до декрету на роботі, але зарплати моєї вистачало лише на те, щоб забезпечити себе і задовільнити свої потреби, а про те, щоб відкладати на квартиру, мови не було, бо просто не було з чого.

Подібна історія і у Сергія. Йому 28 років, він теж працює, але до одруження зі мною жив з своїми батьками в їхній трикімнатній квартирі, і вважав, що у нього все добре, адже він єдиний син в сім’ї.

Я відразу не хотіла йти жити до свекрухи, просила чоловіка, щоб ми пішли на оренду, але Сергій був категорично проти, мовляв, навіщо платити зайві гроші чужим людям, якщо є трикімнатна квартира.

У мене не було вибору, я погодилася, бо вже чекала дитину. Але, пізніше виявилося, що у нас буде двійня, і тепер я вже точно розуміла, що знімне житло ми не потягнемо.

З свекрухою у нас відразу не склалося. Я весь день могла просидіти в своїй кімнаті, бо як тільки я виходила з неї, на мене сипалося купа зауважень, що я не зробила по дому, або що я зробила не так.

Коли народилися діти, свекруха абсолютно нічого мені не допомагала. Внучок вона жодного разу на руки не взяла, а мені було дуже важко з двома дітьми.

Моя мама інколи приходила, але її візитам у своєму домі свекруха не була рада, тому мама з дітьми разом зі мною в основному гуляла на вулиці.

Я була постійно невиспана, втомлена, роздратована. Одного разу я попросила свекруху, щоб вона пішла в магазин дітям за сумішшю, так я від неї ще отримала на горіхи, що я ні про що не думаю, як це я допустила, що в мене закінчилася суміш.

В магазин вона не пішла, і з дітьми теж не залишилася, щоб я швиденько збігала. Мені довелося одягати дітей, і разом з ними йти на вулицю.

Це стало останньою краплею, після цього я попросила своїх батьків, щоб вони приїхали за мною і забрали мене до себе.

Сергій відразу ж приїхав за мною. Коли я йому все розповіла, він погодився, що краще нам поки-що пожити з моїми батьками, адже моя мама від онучок не відходить.

І все було б добре, але тепер історія повторилася з точністю до навпаки – Сергій не може знайти спільної мови з моїм татом, вони постійно на чомусь зчіпаються і сваряться.

Я погоджуюся, що у батька мого важкий характер, добре – не добре, але має бути так, як він сказав. Ми з мамою давно до цього звикли, а Сергій не хоче з цим миритися, тому і виникають непорозуміння.

Зрештою, тепер Сергій не витримав, зібрався і пішов до своїх батьків. Вже кілька днів вдома не ночує.

А що мені робити? Я мушу бути біля своєї мами, бо без неї я одна з дітьми не справляюся.

А чоловік каже, що в моїх батьків він жити не буде.

Тому я і кажу, що треба спочатку стати на ноги, а потім вже створювати сім’ю і народжувати дітей.

Ситуація дуже складна, і я просто не знаю, як з неї вийти, щоб не розлучитися. А ми з Сергієм обоє в півкроку від цього.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page