Мій чоловік Петро, з яким ми вже як декілька років живемо разом у шлюбі, раптом, неочікувано для мене, згадав про свою колишню дружину. Я, щиро кажучи, була неприємно здивована цим. Він почав постійно їй телефонувати і пропонувати зустрітися з ним, для мене це було дивно та незрозуміло, якщо чесно.
Він потім мені пояснював це тим, що йому скучно живеться, а з нею цікаво розмовляти, вона розумна, начитана і багато на чому розуміється, вона цікава співрозмовниця.
Загалом, як чоловік постійно пояснював мені, у них багато спільних інтересів і їм є що згадати.
Один раз я побачила свого Петра на балконі, коли він мило шепотівся зі своєю колишньою дружиною по телефону, я відразу зрозуміла в чому справа.
Ми поговорили з цього приводу довго. Я пояснила чоловікові, що мені це неприємно і не хотілося б, щоб він з нею спілкувався взагалі, щиро кажучи. Я думала він розуміє мене. Намагалася донести, чи було б приємно йому, якби я по телефону спілкувалася з іншим чоловіком. Петро доводив, що це зовсім інша ситуація, адже з тією людиною його пов’язує минуле, як би ми того не заперечували, це частина його життя.
Але все ж, тоді Петро сказав, що зрозумів мої почуття і більше не буде робити. Але розмови тривали й надалі, не дивлячись ні на що, просто потайки від мене, чоловік просто став ховатися.
Вчора я якраз купала дитину у ванній, знову почула як Петро говорить з кимось по телефону на балконі. Підходжу ближче, він мене навіть не помітив, з усім своїм ентузіазмом заговорює колишню, просить її відкласти всі свої справи, щоб з ним зустрітися десь в кафе.
Коли Петро побачив мене, відразу ж вимкнув свій телефон. Він, напевне, думав, що я нічого не чула і не зрозуміла.
Я нічого йому тоді не сказала, зробила вигляд, що гне звернула увагу, а просто мовчки пішла назад до своєї дитини, а на душі було мені дуже прикро від всього, думаю, заміжні жінки зрозуміють мене.
Дивлюся я, а Петро мій він вже почав одягатися у верхній одяг. Запитала я його відразу, куди він збирається. Він спокійно так відповів, що треба віддати людині з однієї фірми документи, йому доручили це на роботі ще зробити і це його обов’язок тепер, відмовити він не може. Я сказала, що піду з ним, хочу просто прогулятися.
Чоловік лише посміхнувся мені у відповідь якось дивно, мабуть не був готовий до такого повороту подій. Відповів, що я його вивела на чисту воду і йому треба зустрітися з колишньою дружиною у справах, а при мені вони поговорити не зможуть.
Ось так. Пішов, взявши з собою 1000 гривень
Прийшов мій Петро десь через годину. Розпитував у мене, чому я така сердита і зовсім без настрою. Виправдовувався, що просто хотів прогулятися, говорив всякі нісенітниці, які були мені вже не цікаві, адже я все розуміла і сама прекрасно.
Я ж не бажала з ним розмовляти зовсім, взагалі не бачила в цьому ні грама сенсу, адже він не зважав на мої попередні прохання і на мою думку.
Коли я пішла укладати дитину спати, він запитав, чи я буду спати, чи ще прийду. Я відповіла, спати.
Після того, як дитина заснула, я вийшла в зал. А він сховався на кухні і знову зі своєю колишньою розмовляє по телефону.
Як мене побачив, одразу вимкнув телефон свій, прийшов до мене на диван телевізор дивитися.
Я більше не хотіла мовчати і дивитися таке відношення до себе, взяла у чоловіка телефон, рішуче подзвонила його «коханій». Питаю – ти навіщо дзвониш моєму чоловікові? Що тобі від нього потрібно? Я хочу поговорити.
Я очікувала все, що завгодно, але тільки не того, що вона почне скаржитися на нього, говорити, що він набрид їй зі своїми дзвінками і просила мене його заспокоїти, та жінка просила, щоб я заборонила своєму чоловікові їй телефонувати.
Я втомилася, я не знаю, як вже розмовляти зі своїм чоловіком, як просити його мати повагу до мене. Що робити, щоб все повернулося на свої місця?
Я маю спокійний характер і якихось суперечок в сім’ї влаштовувати не збираюся, це не вихід. Думаю, що від цього все стане ще гірше для нас обох.
Але до цих пір не можу прийти в себе і почати щось робити. Якось так неспокійно на душі, навіть не знаю, чи взагалі мій чоловік мене кохає тепер, чи має почуття лише до тієї жінки.
Чи варто й далі так жити у шлюбі і почекати, поки зміниться чоловік? Або залишити його, поки ще молода, якщо він не цінує мене зовсім?
Фото ілюстративне.
