Я вже й не сподівався, що колись одружуся, адже до своїх тридцяти років я розчарувався в жінках. Але одного разу я прийшов до товариша на день народження і там зустрів свою майбутню дружину.
Вечір проходив спокійно, за вікном йшов дощ, і тут дзвінок у двері. Мій друг зайшов у кімнату з дівчиною, представив її, сказав, що це нова подруга його дружини, вони працюють разом. Її звали Тетяна.
Наші погляди перетнулися, і у мене всередині все стислося. Ці очі, волосся, погляд сильної вольової дівчини. Я зрозумів, що закохався з першого погляду. Ми почали зустрічатися.
Через пів року Таня переїхала до мене, закінчила університет, у неї стало більше вільного часу. У нас все було чудово в усіх відношеннях, може, мені так тільки здавалося. Вона почала працювати в лікарні.
Через рік ми вирішили одружитися. Стояло питання, купити квартиру чи зробити шикарне весілля. Таня, звичайно ж, вибрала другий варіант. Сказала, що переїдемо до її мами, у якої велика трикімнатна квартира, і до того ж мама згодна. А тут ще така новина, моя Тетянка чекає дитину. Я від радості, що у нас буде дитина, погодився на все.
Ми зіграли весілля, у нас народилася дочка Анна. Я не міг натішитися своєму щастю. Робив все для сім’ї, пішов ще на одну роботу, тільки що б у моєї дружини і доньки все було. Я справді хотів мати міцну родину.
Після декрету Тетяна вирішила вийти на роботу. Я був проти, але вона наполягла, сказавши, що їй набрид побут і що вона закінчувала університет не для того, щоб сидіти вдома. Ми віддали доньку в дитячий садочок, Тетяна повернулася на роботу в лікарню, я теж продовжував працювати.
Я знав, що в житті не завжди буде свято, але намагався зробити, нехай не свято, але завжди щось хороше для своїх улюблених дівчаток.
Минали дні, мені довелося піти з однієї роботи. Так як Тетяна працювала, виховання дочки лягло на мене – я в садок і з садка, я на прогулянку, я по магазинах. Разом з нашою мамою ми відпочивали дуже рідко. Я шкодував Таню, так як вона дуже втомлювалася на роботі.
Так проходили роки, Анні виповнилося 10 років. Ми з дочкою їздили на різні розваги, вдома готували вечерю і завжди чекали маму з роботи. Я почав помічати, що Таня якось змінилася, стала холодно ставитися до мене і навіть до дочки. Я все списував на роботу. Але в цей момент наші друзі почали говорити, що бачили, і не один раз, мою Таню з якимось чоловіком.
Я поговорив з нею, вона все заперечувала, сказала, що у неї немає часу на цю нісенітницю, вона багато працює і щоб я відстав. Все було сказано в такій формі, що я задумався. Таня почала часто затримуватися на роботі, пояснювала це тим, що багато пацієнтів, не вистачає працівників. Я вірив, так як любив її.
Одного разу Таня прийшла з роботи і каже, що втратила одну сережку. Дивлюся, вона якась дивна, поникла. Я запитав, що сталося, вона, як завжди холодно відповіла «нічого». Але мені було цікаво і я наказним тоном сказав, щоб вона все розповіла.
Таня розплакалась і з неї все «полилося». Вона сказала, що зрадила мені, що давно зустрічається з іншим чоловіком, що не може жити зі мною в одній квартирі, що про це дізналася дружина цього чоловіка, прийшла до неї на роботу, влаштувала їй розборки. Тепер вона не знає, що робити. Я теж не знав що робити, адже був ошелешений почутим.
Я, зробивши паузу, сказав, що терпіти такого ставлення не буду, і що ми розлучаємося. Дочку я забираю з собою, так як вона їй не потрібна, тому що Тетяна не займалася її вихованням ніколи.
На наступний день, я з’їхав в іншу квартиру. Анні сказав, що вона поїде зі мною, мовляв «підростеш, все тобі розповім». Але, на мій жаль, дочка сказала, що нікуди не поїде, а залишиться з мамою. Я її розумію, це нормально для дитини – хотіти бути з мамою.
Я зовсім заплутався. Дочці я поки не можу розповісти, як підло її мати зі мною поступила. Пережити це? Час лікує? Що ж робити, як правильно себе вести в такій ситуації?
Тетяна і далі продовжує зустрічатися з тим чоловіком, він теж пішов від дружини. Я боюся, що вона приведе його в наш дім і мою доньку буде виховувати чужа людина. Душа болить. А так все гарно починалося, ніколи б не подумав, що життя все так поверне.
Фото ілюстративне – Plachu.
