Нам з чоловіком квартиру допомогли купити його і мої батьки, ми ще й кредит взяли, адже розуміли, що на майбутнє краще брати двокімнатну квартиру, щоб була дитяча кімната і хтось з рідні міг переночувати, як приїде в гості.
Коли ми отримали ключі від квартири, були дуже щасливі, адже ще дізналися, що я чекаю дитину. Батьки наші теж дуже раділи за нас.
Ми часто їздили до свекрухи в гості, вона нас сама просила про це. У чоловіка старенька машина, а дорога далека, тому ми іноді відмовлялися їхати в село, та мама чоловіка постійно нас докоряла, що, мовляв, квартиру допомогла нам купити, а ми не цінуємо її. Тому доводилося їхати часто, хоча на пальне витрачали чимало гостей. Та коли я дізналася, що чекаю дитину, то мама чоловіка заспокоїлася, розуміла сама, що часто їхати нам зараз не варто.
А потім подзвонила моя мама. Вона сказала, що моя двоюрідна сестра віддала гарне дитяче ліжечко і ще багато хороших речей після своїх діток, просила нічого не купувати. А наступного дня мама з татом привезли всі речі самі. Я стала розпаковувати, там стільки корисних речей. Я була задоволена, рада бачити батьків і попросила, щоб вони залишилися у нас переночувати, хотіла більше поспілкуватися з ними.
Та чоловік покликав мене в сторону і сказав, що це наш дім і йому не зручно, якщо хтось ще буде гостювати в нас. Ми говорили тихо, та мої батьки все почули, попили чай і сказали, що поїдуть додому, вони вже відпочили. Чоловік сказав, що його мама в нас не ночує. Зрозуміло, що не ночує, адже ми самі їздимо до неї.
Я образилася на чоловіка, ми довго не розмовляли. А потім мама сказала, що візьме відпустку на роботі і після народження дитяти два тижні мені допомагатиме, але чоловік стояв на своєму: не хоче нікого в себе вдома.
Коли я народила дитятко мене зустріли чоловік, його і мої батьки. Чоловік сказав, що його мама приїхала на два тижні і тепер житиме з нами, допомагатиме мені.
Тоді я сказала чоловікові все, що було на душі: якщо моя мама не може в мене переночувати, то й його нехай їде додому, зайві люди в квартирі нам не потрібні. Свекруха все чула і поїхала додому.
Згодом все забулося, ми з чоловіком порозумілися. Тепер до нас приїжджають і мої, і його батьки. Усі залишаються ночувати, накриваємо великий стіл у залі.
Пройшло трохи часу і ми збагнули, що біли не праві, порозумнішали, а й могли розлучитися через таку от дрібницю.
Я знову чекаю дитину. А чоловік поцікавився:
– Ну що, нехай теща приїжджає допомагати на два тижні? – засміявся чоловік.
– А старшого ми на кого залишимо? Нехай вже дві бабусі відразу їдуть, – посміхнулася я.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.