fbpx
Життєві історії
Одного разу, коли я чекала другу дитину, в наші двері подзвонили, на порозі стояла дівчина з малюком на руках. Я запросила її зайти, дівчину звали Інна, виявляється вона друга дружина Руслана. Я була ошелешена, поговорила з дівчиною, вони зустрічаються вже два роки, і ось місяць тому вона народила сина, а прийшла для того, що б розставити всі крапки, адже вона не хотіла ні з ким ділити нашого Руслана

Я довго не могла зрозуміти, чому чоловік пішов, чому зрадив, чому це трапилося саме зі мною. Це все важко пережити, адже я ніколи і не думала, що опинюся в такій ситуації.

З Русланом я познайомилася ще в юності, мені було всього 15 років, йому 17. В 20 років я стала дружиною Руслана, була дуже щасливою, думала прожити з ним усе своє життя.

Через рік у нас з’явилася донечка. Чоловік не міг знайти собі місця, він був шалено радий, першим узяв її на руки і вважав, що дорожче цієї маленької людини, він більше нікого не зустріне.

Йшов час, дочка підростала, Руслан, як люблячий і турботливий батько, водив свою принцесу в садок і на різноманітні гуртки, його підвищили на роботі, він зміг купити велику квартиру, куди наша сім’я і переїхала. Але в один прекрасний момент все звалилося, ілюзія любові і щастя розчинилася в повітрі і Руслан став зовсім іншою людиною.

Одного разу, коли я чекала другу дитину, в наші двері подзвонили, на порозі стояла молода, красива дівчина, на вигляд їй було років 20, вона стояла з новонародженим малюком на руках. Я посторонилася і запросила гостю в будинок, дівчину звали Інна і їй було 19 років, виявляється вона друга дружина Руслана.

Я була ошелешена, поговорила з дівчиною, вони зустрічаються вже два роки, і ось місяць тому вона народила сина, а прийшла для того, що б розставити всі крапки, адже вона не хотіла ні з ким ділити нашого Руслана. Я зателефонувала чоловікові, він тут же приїхав і сказав:

– Знаєте, дівчатка, мене все влаштовує, розлучатися я не збираюся, але і Інну кидати теж не буду!

Але я була непохитна, я виганяла Руслана з дому, зібрала його речі в валізу, а він спокійно сидів на стільці і говорив:

– Оксано, ти зараз робиш величезну помилку, якщо я зараз піду, то ти зі своїми дітьми залишишся зовсім ні з чим, я заберу цю квартиру, адже вона належить мені, а ви поїдете назад в свою однокімнатну квартирку на краю міста! Повір, я залишу тебе без засобів до існування, адже моя офіційна зарплата становить копійки, і ти не побачиш навіть аліментів!

Я навіть на мить зупинилася, я не могла зрозуміти, Руслан каже це серйозно чи жартує, я зі своїми дітьми, без квартири, без копійки, я і подумати не могла, що Руслан така людина. Я продовжила збирати речі, в цей день Руслан поїхав з Інною, а я вночі зібрала речі і повернулася до себе в квартиру.

Три роки я нічого не підозрювала, три роки я жила в ілюзії, я все ще не вірила, що це не жарт. Але час йде, Руслан подав на розлучення, а я в свою чергу найняла дуже хорошого адвоката, благо у мене залишилися хороші накопичення від колишнього життя. Адвокат відпрацював свій гонорар навіть більше ніж очікувалося, квартира залишилася мені і дітям, на аліменти я не захотіла подавати.

Минуло сім років, я знайшла чудового чоловіка, який прийняв моїх дітей як своїх. Інна пішла від Руслана, тому що їй, як виявилося, від нього потрібні були тільки гроші, а так як він все віддав мені, у нього ні чого не залишилося, вона пішла від нього, залишивши йому сина, відправившись на пошуки кращого життя за кордон!

Після цього Руслан хотів помиритися зі мною, але як це зазвичай буває, на двох стільцях не всидиш. Зараз у мене і моїх дітей все добре, а Руслан нехай тепер живе, як знає. Кожен має те, на що заслуговує.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.