Мій чоловік пішов від мене у віці, коли нам обом виповнилося по 50 років. Двоє наших дітей уже дорослі і живуть окремо.
Можливо, моя сповідь стане комусь у нагоді, бо я переконана, що багато в чому винна була і я сама.
З Павлом ми одружилися ще студентами, ми були молодими і дуже закоханими.
Одружилися, спочатку у нас народився син, а згодом і донька.
Якийсь час ми були щасливі, навіть дуже. Але потім все почало змінюватися, я стала помічати, що чоловік мене наче уникає.
Ввечері ми приходили з роботи і навіть не мали про що поговорити. Єдиною спільною темою для обговорення були наші діти.
А потім кожен з нас став жити своїм життям. Ми ніби і жили в одній квартирі, але ніби в різних світах.
Згодом я перестала цікавитися справами чоловіка, не готувала йому і не прала його речі. Ми навіть розійшлися по різних кімнатах, але все одно продовжували жити разом.
Одного разу чоловік запропонував мені розлучитися. Тоді нам було років по 35, і мені треба було прийняти мудре рішення – розійтися і почати все спочатку, поки ще не пізно.
Але натомість я влаштувала чоловікові сцену, і попередила, що ніколи не погоджуся на розлучення. Не знаю, на що я сподівалася, коли таке робила і говорила.
Після цього ми прожили ще 15 років у шлюбі, але відновити любов і щирість у стосунках нам так і не вдалося.
Я настільки не цікавилася чоловіком, а він мною, що я навіть не помітила, що у мого чоловіка з’явилася інша жінка.
І не просто інша жінка, а кохана, і у них скоро буде дитина.
Так що розлучення я не уникнула, але тепер мені 50. І я просто не знаю, що мені робити.
Я спустошена, ніяких емоцій не залишилося, ні любові, ні ненависті. Лише жаль за змарновані роки.
Якби можна було відмотати життя назад, я б точно розлучилася б відразу, а не тягла до останнього, адже це і так нічого не змінило.
А кому я зараз, в 50, потрібна?
У чоловіка все добре, у нього любов, молода дружина, скоро буде дитина.
А мені що робити, як жити далі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
