Щиро кажучи, я навіть не знаю, для чого я пишу свою історію саме зараз, але сподіваюся, що почую хорошу думку у такий непростий для себе час, яка допоможе мені прийняти правильне рішення.
Можливо, просто поговорити мені ні з ким зараз, а виговоритися просто дуже необхідно, щоб на душі хоч трохи стало легше, мені зараз це дуже потрібно, для мене це важливо, перш за все.
Хоча я вже давно це знаю, але все одно дивуюся як життя швидко змінюється, ще вчора ти була такою життєрадісною і щасливою людиною і насолоджувалася життям, а сьогодні все змінилося загалом.
Так сталося і зі мною на цей раз.
Мій чоловік Сергій, з яким я прожила разом 16 років у шлюбі, просто пішов від мене.
Сергій відвернувся від мене у такий непростий час, просто залишив саму.
Хоча ні, не просто, мій Сергій зустрів іншу і вибрав її.
Багато хто скаже мені, що це зовсім не дивина, зараз у сім’ях таке часто трапляється, розлученням зараз зовсім нікого не здивуєш, сім’ї розпадаються останнім часом, ще й складна ситуація в країні впливає на це.
Але одна справа, коли це сталося з кимось, а зовсім інша – коли це все стосується особисто тебе, ти зовсім по-іншому дивишся на ці речі.
Ми з Сергієм одружилися відразу після того, як закінчили навчатися в університеті, і всі ці роки були щасливі разом, у нас все було добре загалом.
А, можливо, мені так здавалося, я вже так думаю зараз принаймні.
Я дуже добре ставилася до свого чоловіка завжди і вважала, що у нас дуже щасливий шлюб, і досі маю щирі почуття до нього.
Ми знали добре вже давно, що в нас з ним не буде дітей, все через чоловіка, ми багато думали про це, а потім звиклися з цією думкою.
Але мене це не засмучувало зовсім, з часом я лише я вірила, що ми можемо бути щасливими вдвох і все робила для цього, адже, якщо це питання не залежить від нас і ми не можемо вплинути на це, то краще жити далі і змиритися з ситуацією, яку ми маємо вдвох.
Бо я думала, що ми завжди підтримаємо один одного, ми щасливі разом, і, якщо доля не подарує нам діток, то ми ніколи не залишимо одне одного, лише більше цінуватимемо свою другу половинку.
Я все робила, що було в моїх силах, щоб Сергій був щасливим, огорнула його теплом та турботою, старалася бути поруч, щоб разом проводити гарно увесь час.
Але минулого місяця чоловік мій просто сказав, що нам потрібно з ним серйозно поговорити і повідомив, що знайшов іншу.
Не знаю, чому я так вчинила, але я влаштувала немалу суперечку через це.
Просто я навіть уявити собі не могла, що колись почую таке від свого Сергія.
Я просто не могла зрозуміти цього, адже сама, виходить, відмовилася від шансу стати щасливою мамою дитини заради нього.
А мій чоловік, виходить, просто так іде до іншої після стількох років нашого спільного сімейного життя, які ми жили разом?
Слово за слово і Сергій мені сказав, що ніколи мене не кохав, а жив зі мною, тому що йому так було зручно і такі були тоді часи.
Я просто навіть не знала, як реагувати на ці його сказані слова.
Виявилося, що я була для свого чоловіка була лише домогосподаркою, яка прала йому, готувала і прибирала, я ніколи не помічала, що чоловік мене так сприймає.
Я ніколи не очікувала такого почути від коханої людини, з якою збиралася прожити все своє життя.
А вже наступного дня, вранці, Сергій зібрав свої речі та пішов просто. залишивши мене одну.
Я, правду кажучи, дуже хотіла вмовляти його не робити цього, але почуття власної гідності мене зупинило.
Від наших спільних друзів та знайомих я дізналася, що Сергій живе зі своєю колишньою однокласницею.
Всім нашим родичам та знайомим я говорю неправду, не можу зізнатися й досі, що чоловік залишив мене сам, кажу, що ми по-доброму вирішили розійтися обоє, не зійшлися характерами, а не що він мене залишив і так легко проміняв на іншу.
Але легше від цього не стає мені зовсім, сама в це не вірю і для мене це зовсім нічого не міняє.
Правду скажу, що мені дуже непросто грати роль радісної жінки при тому, що на душі у мене просто суцільний смуток, що зовсім нічого не хочеться робити, як раніше, немає для кого старатися, та й немає про кого мені турбуватися зараз, адже залишилася зовсім одна.
Якось я бачила Сергія разом з тією жінкою.
Це було декілька днів тому.
Не здається мені, що Сергій мій з нею щасливий, він не виглядав радісною людиною.
Вони просто йшли про і щось розмовляли.
Я просто швидко розвернулася і пішла в іншу сторону, щоб мене не помітили вони, адже не хотілося зустрічатися з ними, не хотіла, щоб помітили мене.
Не знаю, як мені було реагувати на такі зустрічі.
Мені що потрібно привітатися з ними або привітати їх?
Ми все ще одружені з Сергієм, не дивлячись на те, що чоловік подав на розлучення.
Не знаю, що робити далі.
Чи спробувати повернути його в сім’ю назад, адже він хороша людина і ми з ним стільки років щасливі були, щоб так просто відмовитися від нього, адже ми жили не рік, а багато років разом?
Найприкріше, що я і зараз маю щирі почуття до нього і хочу зберегти свою сім’ю.
Я готова вибачити Сергію його помилку, але не знаю чи потрібно це йому.
Як правильно мені вчинити, щоб не шкодувати про свій вчинок все життя?
Фото ілюстративне.