Не розумію стиль життя дочки, тому і сваримося.
– Моя дочка вийшла заміж і не працює … Не в декреті, дітей немає, просто вона не хоче працювати. У мене в голові не вкладається: як можна здоровій молодій дівчині просто сидіти вдома? – журиться шістдесятишестирічна Галина Георгіївна. За матеріалами
У Галини Георгіївни, крім дочки, є ще й син, у якого все в порядку – сім’я, дитина, іпотека. Син з дружиною працюють від темна і до темна, дитина в садку, Галина Георгіївна на підхваті з онуком. Забрати, підстрахувати, посидіти, сходити на ранок, зводити дитину в поліклініку.
Невістку взяли на роботу після декрету, суворо попередивши – до другого лікарняного. Роботу втратити для дружини сина зараз вкрай небажано, і якось живуть, економлячи на всьому. Тому Галина Георгіївна зголосилася допомагати, спеціально рік тому через це на пенсію вийшла.
– За сина я якось спокійна! – ділиться Галина Георгіївна. – Живуть вони з дружиною дружно, злагоджено, один одного підтримують, незважаючи на обмеженість у коштах, а найголовніше, через певний час зможуть вирішити житлове питання, і буде простіше. Вони молодці, думають про майбутнє, домагаються всього самі, не сподіваючись ні на кого.
Якщо про когось і переживає Галина Георгіївна – так це про дочку.
Дочка з дитинства була розумною і здібною дитиною, подавала великі надії, поступила в непоганий вуз, і всі роки навчання була на хорошому рахунку.
Перебуваючи на переддипломній практиці в фірмі, познайомилася з чоловіком і закохалася по вуха. Чесно кажучи, голову втратити було від чого: чоловік старшого віку, забезпечений, зі своєю двокімнатною квартирою, з автомобілем. Роман розвивався стрімко, через два місяці дочка і її обранець вже жили разом.
Незабаром після захисту дочкою диплома зіграли весілля і стали сім’єю вже офіційно …
Галина Георгіївна була впевнена, що дочка, трохи оговтавшись після весільних турбот, займеться пошуками роботи – тим більше, як у перспективної випускниці, на той момент у неї було багато непоганих пропозицій від роботодавців. Але та раптом заявила, що з роботою поспішати не хоче. Хоче трохи відпочити після божевільної гонки: навчання, іспити, дипломні-курсові, підйоми о сьомій ранку.
Адже з дитинства так, якщо подумати, з першого класу, ні хвилини вільної: школа, уроки, музична школа, додаткові заняття, репетитори, курси, в тому числі і у вихідні, на канікулах – табір. Справді, невже вона не заслужила кілька місяців відпустки?
Чоловік дочки був тільки «за» – йому спокійніше, коли дружина вдома, виспана, задоволена, весела, до вечора, скучивши за ним, приготувала що-небудь смачненьке на вечерю. Він, навпаки, дуже просив дружину не поспішати з початком трудової діяльності.
… Шлюб триває вже четвертий рік, а віз і нині там. Дочці скоро двадцять шість, а вона навіть трудової книжки поки що немає. Спочатку вона все обіцяла Галині Георгіївні, що роботу шукати буде незабаром. Ось тільки з’їздять у відпустку, закінчать ремонт, відсвяткують Новий рік … А потім заявила – мамо, ну не хочу я працювати, відчепися ти вже від мене! Не хочу і не буду. Мені вдома добре, і Павло теж так думає …
Так і сидить, не займається нічим. Спить до обіду, потім фарбується, їде по магазинам-манікюр-перукарня, гуляє по бутіках, іноді щось готує на вечерю. Сидить в інтернеті, вишиває, дивиться серіали. Прибирання в квартирі робить спеціально найнята жінка, приходить три рази в тиждень, драїть кахель і сантехніку, миє підлогу, прасує білизну, так що тут теж немає докладання зусиль.
З дітьми теж не поспішають. Була би дитина, ну або хоча б дитина або підготовка до неї – ну тут хоч зрозуміло, можна списати на те, що з дитям нікому сидіти, або лікар не рекомендує працювати. Але ні, дітей немає, і начебто навіть ображаються, коли Галина Георгіївна намагається щось акуратно запитати на цю тему:
– Мамо, це не твоя справа. Відчепись, дітей поки немає і не передбачається, як тільки з’являться новини по цій темі, ми повідомимо. Скоро не чекай. У тебе ж вже є онук? Так що не переживай …
Галині Георгіївні вже і від людей незручно. Всі знайомі запитують:
– А Марія як? Закінчила навчання? Де працює?
– Марія не працює … Заміж вийшла …
– А! – розуміюче кивають співрозмовники. – Народила, так? З дитинкою сидить?
– Ні, не народила ще … З дитинкою вони не поспішають … Живуть для себе …
Люди здивовано кліпають очима, а Галина Георгіївна не може позбутися думки, що дочка тупо прогулює життя, адже сама жінка не так вихована, і дочку вона теж не так виховувала.
Грошей своїх ні копійки, квартира чоловікова, диплом порошиться в шафі і втрачає актуальність, роки минають, дітей – і тих немає … Ну хоч трохи щось думати про майбутнє треба?
Зараз – шуба, поїздки, діаманти, можливість жити на широку ногу, а далі що? Роки йдуть, нічого не змінюється.
Хоча змінюється, звичайно. Чотири роки тому Марія була випускниця з дипломом, зараз – домогосподарка з вищою освітою, а ще років через п’ять – просто тітка біля розбитого корита …
– Ну що ти від мене хочеш? – зітхає донька. – Давай, я розлучуся, знайду роботу за кілька тисяч, візьму іпотеку … До купи ще дитину – «для себе», «щоб була». Так треба? Тоді ти будеш за мене рада? Чому не можна просто жити, якщо є можливість? Подорожувати, дивитися світ, байдикувати, висипатися, читати, спілкуватися з людьми? Чому в житті обов’язково потрібно нести хрест?
Після цієї розмови, Галина Георгіївна перестала говорити з дочкою на цю тему, вирішила, нехай живе, як хоче. Але сеpце матері хвилюється за її майбутнє.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
