fbpx
Життєві історії
Ніні подзвонила якось сестра, просила позичити гроші: – Нам зараз дуже складно, чоловік занедужав, у доньки великий борг і машина зламалася. Позич, сестро, через пів року віддам! Ніна порадилася з сином та невісткою і вони позичили гроші, які відкладали собі на квартиру. Минуло пів року, ще два місяці і Ніна набрала сестру сама. – Немає в мене грошей, – мовила Ірина, – чоловік не заробив і діти дати не можуть, вони ж оренду квартири платять. Ну виручила ти мене, дякую! Коли тобі допомога потрібна буде – я тебе виручу, ми ж сестри! Син з невісткою образилися на Ніну, що дала гроші сестрі і поспішили з’їхати від неї. А ще через пару місяців Ніна дізналася, що донька Ірини з зятем відзначили новосілля: квартиру собі купили. Виходить, гроші в Ірини були

– Хто ж ще допоможе, як не рідна сестра – так і сказала, уявляєш, – розмовляє з близькою подругою Ніна Олексіївна, – це замість того, щоб віддати гроші! Від кого завгодно, але від своєї сестри я такого не очікувала ніколи. Все життя пройшла, а тепер родинних відносин, як не бувало, дуже непросто усвідомити це.

– А що ж ти, прямо так і давала їй ті гроші, під “чесне слово”? – цікавиться подруга, – Хто ж зараз на слово вірить, зараз так не робиться і вже досить давно.

– А кому ще вірити, якщо не сестрі рідний, – хитає головою Ніна Олексіївна, – так в нашій рідні ніколи такого не було, позичали одне одному, віддавали, ніяких розписок не питали. Батьки нас виховували, що ми одна в одної – ближче родини у нас немає. Та й раніше я своїй Ірині гроші давала, але вона завжди повертала мені, хоча інколи й з запізненням, але в житті все буває, я чудово розуміла завжди.

Сестри Ніна Олексіївна і Ірина Олексіївна живуть в невеликому містечку, їм вже обом 50 років, не за горами пенсія. Ніна – вдова, а чоловік Ірини ще може гарно працювати. Обидві сестри мають лише по одній дитині, але у Ніни син, а у Ірини – дочка.

– Син мій з дружиною квартиру купили, – каже Ніна Олексіївна, – двоє онуків у мене. Звичайно, син з невісткою взяли кредит в банку, зате своє житло власне мають. А у Ірини дочка з чоловіком на орендованій квартирі жила.

Дочка Ірини Олексіївни молодша за свого двоюрідного брата, заміж вона вийшла 5 років тому, півтора роки тому стала матір’ю. Спочатку жити зі своєю мамою, адже жити зі свекрухою молода жінка не захотіла.

– Зі своєю свекрухою я жити взагалі не мріяла, – сказала Неля, як звуть племінницю Ніни Олексіївни, – будемо жити на орендованій квартирі. Як потім? Та не знаю я, як потім!

– Так допомагала Ірина їм грошима завжди, – каже Ніна Олексіївна, – у її чоловіка руки золоті, він все вміє робити. За це його і на заводі тримають, і зарплату ще й непогану виплачують. І підробляти він гарно може, в одне літо у когось дачу будував, так після того машину собі купив, нехай і не нову, зате недешеву.

А потім та машина поламалася, гроші на ремонт чималі потрібно. Ірина все до сестри постійно приходила тоді, скаржилася на життя, бо чоловік якраз тоді ще й занедужав, не працював, був весь час вдома, грошей не вистачало ні на що йому.

Син Ніни Олексіївни якраз задумав тоді квартиру купувати, оформляв документи для банку.

– Я розраховувала їм десь тисяч 10 гривень дати, щоб допомогти, – каже Ніна Олексіївна, – але тут Ірина: дай, сестро, грошей в борг, віддамо тобі вже через рік. Нам зараз непросто, ще й моя Неля має великий борг по оплаті за оренду квартири, нам не справитися просто з усім зараз.

– Ти ж знаєш, чоловік мій потім буде працювати, візьме підробіток! – обіцяла сестра сестрі, – Та й донька з зятем допоможуть віддати, просто гроші потрібні терміново. За пів року, якщо пощастить, навіть ми з тобою розрахуємося.

Син і невістка, які жили з дітьми у Ніни Олексіївни, погодилися почекати: родинна ж справа, тітку виручати треба, адже рідні люди мають допомагати одне одному в непрості часи. Жили вони дружно, тісно з двома малюками, але що поробиш, якщо потрібно.

– Пів року пройшло, потім ще 2 місяці, – продовжує Ніна Олексіївна, – син уже до мене, коли, мовляв, сестра гроші віддасть? Йому ж треба знову документи збирати.

Ніна тоді відразу переадресувала запитання сестрі: давайте, мені синові квартиру треба купувати, вони і так відклали придбання, ми ж вам таку велику суму грошей позичили.

– Немає у мене грошей, – відповіла спокійно Ірина.

– Як немає? Ти ж обіцяла, що чоловік заробить, що дочка з зятем допоможуть?

– Не заробив чоловік, – відповідає, – а дочка з зятем з чого мені допоможуть? Вони на орендованій квартирі живуть, дочка в декреті, це ми з чоловіком їм допомагали завжди, а не вони нам.

– Я давай їй говорити, що так не робиться і потрібно гроші повертати, адже моїм дітям вони потрібні неменше, що так не робиться, що я їй дуже допомогла, а вона обіцянку не виконує, – каже Ніна Олексіївна.

– Виручила? І спасибі тобі! На що ще родичі потрібні? Допомагати, виручати. У нас неприємність була, ти допомогла. У тебе неприємність буде – я на допомогу прийду. Ми ж рідні сестри.

– І все. Виручила і спасибі, – втирає сльози Ніна Олексіївна, – звичайно будь-яке спілкування після низки суперечок між нами припинилося. Для чого мені така рідня? Син дорікнув, пішов в банк, взяли кредит більше, ніж планували. Посперечалися ж і ми все через те, що я сестрі в борг дала, так що поспішили мої молоді з’їхати від мене.

А ще через пару місяців Ніна Олексіївна дізналася, що її племінниця з чоловіком теж відзначили новосілля: квартиру собі купили, нехай і з кредитом теж, але перший внесок внесли!

– Виходить, – каже вона, – гроші у Ірини чималі були, тільки вона вважала за краще мені сказати «спасибі», а доньці, яка в декреті сидить, квартиру допомогти купити. Не стала я їй дзвонити більше. Що б я почула? Що я сама в усьому винна? Це я і так знаю.

Написала вам люди свою історію для того, щоб ви ніколи не позичали гроші своїм рідним, щоб там у них не сталося, а то будете лише ворогами! У когось ще траплялося таке, як зі мною? Який вихід ви знайшли?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page