Сталося це близько дванадцяти років тому. Тоді я готувалася до марафону і бігала щоранку по 5-6 кілометрів в парку.
В один з таких прекрасних днів я, як зазвичай, відправилася на пробіжку. Включивши музику, я насолоджувалася погодою. Деякі перехожі посміхалися, і у мене був чудовий настрій.
Пробігши досить велику відстань, я вирішила зупинитися, щоб передихнути і зробити кілька гімнастичних вправ.
Як раптом мені в ноги падає ледь живий чоловік.
Я злякалася і швидше нахилилася, щоб йому допомогти. А він мені каже: «Господи, я вас все-таки наздогнав! Ви підете зі мною на побачення? » І посміхається.
Виявилося, що цей бідолаха, зовсім не маючи жодної фізичної підготовки, біг за мною вже близько двох кілометрів.
Звичайно ж, я не змогла встояти перед такою наполегливістю і погодилася з ним пообідати.
У кафе я з’ясувала, що він вже досить тривалий час спостерігає за мною. Щоранку він йде через парк на роботу, прихопивши кави.
Читайте також: КОЛИ Я ПРИВІВ СВОЮ НАРЕЧЕНУ ЗНАЙОМИТИСЯ З БАТЬКАМИ, ТО ВОНИ ПОДУМАЛИ, ЩО ВОНА НАДТО БАГАТО П’Є. АЛЕ ВСЕ ВИЯВИЛОСЯ ЗОВСІМ НЕ ТАК
Але все ніяк не міг придумати, як краще познайомитися. І ось одного разу в його голову прийшов цей божевільний план.
Треба сказати, що з ним ми досі разом. Одружені. І шалено щасливі! Але бігати він так і не полюбив.
І коли я його запрошую, щоб він побігав зі мною, то він завжди відповідає, що в той день наздогнав своє щастя і більше йому нема чого бігати.
