fbpx

Невістці не сподобалося, що я на перший Святвечір внукам замало грошей дала, тому син мене попередив, що другий Святвечір вони у сватів будуть. А мені так прикро, мене навіть не покликали з собою

Вже 12 років я заробітчанка, і щороку приїжджаю на три тижні додому, якраз на зимові свята.

Це вже стало доброю традицією, я відсвяткую свята, і відразу після Йордану повертаюся назад на роботу.

У мене є гарний будинок, його в свій час ще почав будувати мій чоловік.

А коли його не стало, я поїхала в Італію на заробітки, і вже своїми силами закінчила будинок.

Своєму єдиному сину я купила квартиру, однокімнатну.

Розумію, що це мало, але я сватам пропонувала скинутися і купити більшу, але вони відповіли, що грошей у них немає, вони ж по заробітках не їздять, так як я.

То я подумала, що з мене і однокімнатної вистачить, а захочуть більшу, то нехай заробляють!

Це і стало причиною наших перших непорозумінь з сином і невісткою, бо вони хотіли більшу квартиру.

Але потім вони подобріли, бо я їм висилала щомісяця гроші на проживання, коли 300 євро, а коли і 500.

Щороку діти приходили до мене на Святвечір, і перший, і другий.

Я до їхнього приходу дуже готувалася, щедро столи накривала.

Прийшли до мене син з невісткою і внуками 6-го ввечері, ми гарно посиділи.

Внуки почали колядувати, я їм по 50 євро дала, і це дуже не сподобалося невістці.

Справа в тому, що я завжди давала дітям по 200 євро.

Але в цьому році я трохи витратилася, купила собі додому нову техніку, холодильник і пральну машину, то ж грошей у мене залишилося обмаль.

Син мені прямо в очі нічого не сказав, але зателефонував вчора, і каже, щоб я їх на другий Святвечір не чекала, бо вони їдуть до батьків невістки.

Як так? Завжди в мене були, а тепер до сватів поїхали?

Я впевнена, що причина в тому, що невістці не сподобалося, що я на перший Святвечір внукам замало грошей дала, тому син мене попередив, що другий Святвечір вони у сватів будуть.

А мені так прикро, що словами не передати, мене навіть не здогадалися покликати з собою.

От готую вечерю зі сльозами на очах, бо розумію, що буду сама.

Коли син мені телефонував, я почула, як невістка сказала: “Нехай вона тепер з своїм новим холодильником святкує”.

От як так можна? Мені що, вже зовсім нічого не треба?

Я ж їх ніколи не обділюю, коли маю, щедро даю.

Та й для кого я все це стараю?

Для сина і його сім’ї, він же у мене один!

Прикро, що діти цього не оцінили.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page