Влітку цього року ми нарешті добували будинок. Я працюю в Італії вже 12 років, і всі гроші додому висилаю, сину своєму.

Ми так з ним і домовилися, що я їду за кордон і заробляю гроші, а він залишається вдома і будує.

Вісім років тому син одружився, на той час я вже мала певну відкладену суму, тому ми відразу почали будувати новий будинок.

Будувалися ми довго, бо хотіли, щоб все було якнайкраще. Вийшов дім на два поверхи, та ще й з терасою. Я про таку красу лише мріяти могла, а син втілив всі мої мрії в життя.

Новобудови я ще не бачила, син лише по відеозв’язку мені все показував, а я тішилася, що все так гарно вийшло. А в цьому році я приїхали додому на Різдво, щоб нарешті все добре роздивитися.

Сина вдома не було, він на роботу пішов. Я під’їхала бусом до воріт, стали вивантажувати сумки з італійськими подарунками.

Невістка радо мене зустріла, і провела не в нову хату, яку я збудувала за свої гроші, а в стару літню кухню.

– Мамо, ми Вам тут все прибрали, і напалили, щоб тепло було, – щебетала невістка.

Сказати, що я була засмучена, це нічого не сказати. Я ж сподівалася, що мені в новому будинку, принаймні, одну кімнату окрему виділили, а виявилося, що ні – невістка вирішила, що мені і старої літньої кухні буде достатньо.

Я нічого не сказала, пішла в літню кухню, пакунки віддала невістці. Привезла я з собою і гроші, немалу суму, але про них я дітям казати не збираюся.

Днями піду пошукаю варіанти, і придбаю собі однокімнатну квартиру, яку відразу ж запишу на себе, бо я вже побачила, як я потрібна своїм дітям.

Син повернувся ввечері з роботи, став мене обнімати, говорити, який він радий, що я приїхала, але в нову хату не запросив. Очевидно, він погоджується з невісткою, що мені вистачить і літньої кухні.

Зараз готуємося до свят, а я куди ходжу, там плачу, бо не розумію, невже я саме на таке заслужила у своїх дітей?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.