Влітку цього року ми нарешті добували будинок. Я працюю в Італії вже 12 років, і всі гроші додому висилаю, сину своєму.
Ми так з ним і домовилися, що я їду за кордон і заробляю гроші, а він залишається вдома і будує.
Вісім років тому син одружився, на той час я вже мала певну відкладену суму, тому ми відразу почали будувати новий будинок.
Будувалися ми довго, бо хотіли, щоб все було якнайкраще. Вийшов дім на два поверхи, та ще й з терасою. Я про таку красу лише мріяти могла, а син втілив всі мої мрії в життя.
Новобудови я ще не бачила, син лише по відеозв’язку мені все показував, а я тішилася, що все так гарно вийшло. А в цьому році я приїхали додому на Різдво, щоб нарешті все добре роздивитися.
Сина вдома не було, він на роботу пішов. Я під’їхала бусом до воріт, стали вивантажувати сумки з італійськими подарунками.
Невістка радо мене зустріла, і провела не в нову хату, яку я збудувала за свої гроші, а в стару літню кухню.
– Мамо, ми Вам тут все прибрали, і напалили, щоб тепло було, – щебетала невістка.
Сказати, що я була засмучена, це нічого не сказати. Я ж сподівалася, що мені в новому будинку, принаймні, одну кімнату окрему виділили, а виявилося, що ні – невістка вирішила, що мені і старої літньої кухні буде достатньо.
Я нічого не сказала, пішла в літню кухню, пакунки віддала невістці. Привезла я з собою і гроші, немалу суму, але про них я дітям казати не збираюся.
Днями піду пошукаю варіанти, і придбаю собі однокімнатну квартиру, яку відразу ж запишу на себе, бо я вже побачила, як я потрібна своїм дітям.
Син повернувся ввечері з роботи, став мене обнімати, говорити, який він радий, що я приїхала, але в нову хату не запросив. Очевидно, він погоджується з невісткою, що мені вистачить і літньої кухні.
Зараз готуємося до свят, а я куди ходжу, там плачу, бо не розумію, невже я саме на таке заслужила у своїх дітей?
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.