Невістка радо мене зустріла, і провела не в нову хату, яку я збудувала за свої гроші, а в стару літню кухню. – Мамо, ми Вам тут все прибрали, і напалили, щоб тепло було, – щебетала невістка, а у мене лилилися сльози, бо я не розуміла, невже я саме таке заслужила у дітей

Влітку цього року ми нарешті добували будинок. Я працюю в Італії вже 12 років, і всі гроші додому висилаю, сину своєму.

Ми так з ним і домовилися, що я їду за кордон і заробляю гроші, а він залишається вдома і будує.

Вісім років тому син одружився, на той час я вже мала певну відкладену суму, тому ми відразу почали будувати новий будинок.

Будувалися ми довго, бо хотіли, щоб все було якнайкраще. Вийшов дім на два поверхи, та ще й з терасою. Я про таку красу лише мріяти могла, а син втілив всі мої мрії в життя.

Новобудови я ще не бачила, син лише по відеозв’язку мені все показував, а я тішилася, що все так гарно вийшло. А в цьому році я приїхали додому на Різдво, щоб нарешті все добре роздивитися.

Сина вдома не було, він на роботу пішов. Я під’їхала бусом до воріт, стали вивантажувати сумки з італійськими подарунками.

Невістка радо мене зустріла, і провела не в нову хату, яку я збудувала за свої гроші, а в стару літню кухню.

– Мамо, ми Вам тут все прибрали, і напалили, щоб тепло було, – щебетала невістка.

Сказати, що я була засмучена, це нічого не сказати. Я ж сподівалася, що мені в новому будинку, принаймні, одну кімнату окрему виділили, а виявилося, що ні – невістка вирішила, що мені і старої літньої кухні буде достатньо.

Я нічого не сказала, пішла в літню кухню, пакунки віддала невістці. Привезла я з собою і гроші, немалу суму, але про них я дітям казати не збираюся.

Днями піду пошукаю варіанти, і придбаю собі однокімнатну квартиру, яку відразу ж запишу на себе, бо я вже побачила, як я потрібна своїм дітям.

Син повернувся ввечері з роботи, став мене обнімати, говорити, який він радий, що я приїхала, але в нову хату не запросив. Очевидно, він погоджується з невісткою, що мені вистачить і літньої кухні.

Зараз готуємося до свят, а я куди ходжу, там плачу, бо не розумію, невже я саме на таке заслужила у своїх дітей?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page