У мене двоє дорослих дітей: син і дочка. Обоє вже одружені, живуть окремо. За дочку я спокійна, у неї все добре. А от у сина ситуація не найкраща і дуже шкода, що він не бачить цього.
Мені 58 років, я вже 12 років на заробітках в Греції. Додому приїжджаю час від часу у відпустку, заодно і до дітей в гості піду, подивлюся, як вони живуть. І те, що я бачу у сина мені дуже не подобається.
Син одружився ще 10 років тому, живуть вони у невістки вдома разом з її батьками. У свекрів будинок великий, але ремонту там сто років не було. Син як до них прийшов, відразу впрягся у роботу, так досі ще щось робить. Будинок сватів тепер і не впізнати, таким гарним став.
І я б не мала нічого проти, навіть би раділа, якби там хоч щось моєму сину належало. За документами будинок належить батьку невістки, тобто, моєму свекру. Виходить, що син вкладає гроші не в своє, а в разі чого йому покажуть і на двері і він нічого не доведе.
У дочки моєї зовсім інша ситуація. Коли вона виходила заміж, ми з сватами скинулися і купили їм двокімнатну квартиру. Оформили житло на дочку і на зятя в рівних частках. Це я вважаю справедливо.
З сватами ми вкладаємся однаково, трохи я даю, трохи вони, так що діти наші забезпечені. У них дві донечки підростають, дівчаткам я теж все купую – від іграшок до одягу. І мама зятя так само приходить до них щодня, з дітьми допомагає.
Невістка мене за це картає, що я допомагаю лише доньці, а за сина зовсім забула. А чому я маю давати їм гроші, які син точно вкладе в будинок її батька? От якби сват оформив хоч якусь частину свого маєтку на мого сина, то це була б зовсім інша історія.
А так я вважаю, що роблю все правильно – вкладати свої зароблені гроші в чуже я не збираюся. Бачу, що і син теж за це на мене ображається, але я не зміню своєї думки.
Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
