Свекруха практично забрала у мене чоловіка.
Ми познайомилися з чоловіком п’ять років тому. Він підвозив мене в місто. Відтоді ми не розлучалися. І вже через пів року ми жили разом. Потім розписалися і народився наш син Дмитро. За матеріалами
А потім чоловік втратив роботу, і з цього все почалося. Борис почав шукати аналогічну посаду, але нічого путнього не знайшов. Тоді було прийнято рішення поїхати на заробітки. Знімне житло ми, поки-що, не тягнули, і чоловік запропонував переїхати до його мами. Там квартира трикімнатна, місця всім вистачить.
Мені ця ідея не особливо сподобалася, але я погодилася. Спочатку все було відмінно. Я встигала і з дитиною, і з домашніми справами.
Мені завжди подобалося готувати і прибирати, тому я не відчувала жодних труднощів. Коли свекор і свекруха приходили з роботи, їх чекала ідеально вичищена квартира і ситна вечеря з трьох страв.
Поступово я звикла і відчувала себе вже, як вдома. Але потім у малюка полізли зуби, і моє життя перетворилося на справжнє пекло. Я взагалі нічого не встигала. Син кричав ночами, а я розривалася між ним і домашніми справами. На сон взагалі не вистачало часу …
Допомоги мені не було ніякої і ні від кого. Тільки зайве нервування. До нас стала регулярно забігати молодша дочка свекрухи. Сестра чоловіка вирішила, що можна ситно перекусити після роботи, не напружуючись вдома. Мене вже почала просто дратувати подібна поведінка.
Я все наготую, приберу, а вони поїдять і навіть тарілки за собою не помиють. І так кожен день … Повечеряли і розповзлися хто куди: свекруха вишиває, свекор телевізор дивиться. А я далі з малою дитиною на руках, а в перервах мию посуд.
А потім стало ще складніше. В один прекрасний момент свекруха з’явилася вдома і побачила брудну підлогу, купу брудного посуду в раковині, завантажену пральну машинку і неприготовану вечерю. Її як підмінили. Я насилу стояла на ногах. У сина була температура і я вже два рази викликала швидку.
Але вона не помітила мого пригніченого стану. Галина Костянтинівна почала кричати на мене, що я не господиня. У всіх зуби однаково лізуть, і вона справлялася без машинки, памперсів і дідусів з бабусями, а я собі придумала незрозуміло що і нічого робити не хочу. Свекруха почала мені дорікати, що я сиджу у неї і свекра на шиї, проїдають їх продукти, і сама нічого не роблю.
І тут моєму терпінню настав кінець. Я висловилася з цього приводу так, що, напевно, навіть сусіди за стінкою почули. Я відповіла, що прекрасно можу прожити на дитячі. Адже мені вистачає поїсти сирок і курку, а готувати на всю сім’ю з маленькою дитиною взагалі дуже складно. І, по-хорошому, вона могла б мені допомагати періодично. Адже вона ж бабуся, а не чужа жінка.
Тоді вперше свекруха підняла на мене руку. Напевно, я сама винна, що так дозволила до себе ставитися. Але я ж робила це тільки з кращих спонукань, щоб близькі люди могли відпочити, а не витрачали час на приготування їжі.
Після скандалу зі свекрухою я відразу ж набрала чоловіка. Він попросив мене потерпіти і не робити раптових висновків. Просто у мами запальний характер. Але я не хотіла більше знаходиться в цьому будинку, зібрала речі і з ранку поїхала до своєї мами в село.
Тут уже були досить складні побутові умови. Воду я тягала з колодязя, в туалет ходила на вулицю, топила піч дровами. Але зате ніхто мене ні в чому не дорікав, мама з радістю допомагала з онуком, а я нарешті відіспалася за пів року. Адже коли дитина починала плакати серед ночі, мама вставала і допомагала мені.
Так тривало до тих пір, поки мій чоловік не повернувся з заробітків. Він був повністю на моєму боці, забрав до себе додому і серйозно поговорив з мамою. Коли він був біля мене, ніби все налагодилося. Я просила благовірного зняти квартиру, але той не встиг і поїхав в черговий рейс.
Тепер свекруха відривалася по повній. Все було не так: не там стала, не так дитини одягла, не те приготувала … Я не знала, що робити. Повертатися до мами в село на зиму з малюком було також не зовсім хорошим варіантом.
Мало того, свекруха постійно натякала моєму чоловікові на мої можливі зради. То я спідницю купила занадто коротку, то з подругами в кафе затрималася, то на день народження до когось пішла. Я розуміла, що якщо з’їду від неї, буде ще гірше.
Але нескінченні доводи свекрухи пустили своє зерно розбрату в наші відносини. Чоловік посварився зі мною по телефону і сказав, щоб я їхала до матері. Свекруха навіть допомогла мені скласти наші з сином речі.
Через два місяці чоловік з’явився і знову попросив переїхати жити до його батьків. Мовляв, тато йому все розповів, мати просто ревнує і все добре у нас буде. Але я вперлася рогом. Сказала, що або він знімає квартиру і залишається в нашому місті, або я подаю на розлучення. З його батьками жити не збираюся.
За весь час поїздок чоловік накопичив вже пристойну суму. Цього повністю вистачало на покупку невеликого будиночка в передмісті або двокімнатної квартири в непоганому районі. Чоловік сказав, що подумає і поїхав на два місяці.
Потім він знову повернувся, поклявся в любові і пообіцяв, що купить квартиру після наступного рейсу. Залишив мені грошей на заставу і попросив переїхати до його батьків, щоб мені було зручніше шукати житло.
Я погодилася і знову потрапила в ярмо до свекрухи. Всі її причіпки я пропускала повз вуха, а сама посилено шукала житло. Мені підвернувся дуже непоганий будиночок, я дала заставу і стала чекати приїзду чоловіка. Він приїхав за тиждень до Нового року, але оплачувати нашу покупку абсолютно не поспішав.
Він зустрічався з друзями, пропадав на дискотеках і в саунах, а я сиділа вдома і покірно чекала його з дитиною.
Після чергового загулу чоловіка і дзвінка від власників будинку я не витримала і влаштувала скандал. І тут відкрилася страшна таємниця. Виявляється, чоловік навіть і не збирався купувати для нас житло, а гроші на аванс дав мені просто для того, щоб я відчепилися. До речі, грошей на покупку у нього вже і немає.
Я вкотре зібрала речі і поїхала до батьків. Чоловік з’явився через два дні, просив вибачення.
Виявилося, він віддав всі свої заощадження батькам і ті купили шикарний будинок за містом для нас з ним. Новий рік вони святкуватимуть саме там.
Але я не вірю вже в його слова. Я не поїхала з ним на торжество. Провела свято з сином і своїми батьками.
Через місяць чоловік знову поїхав на заробітки. Але все ж зняв для мене квартиру. Крім цього, дав ключі від свого будинку. Щоб я могла приїхати туди в будь-який момент. Але мені категорично не подобається вся ця ситуація. Я вже не вірю в наше щасливе майбутнє.
Я люблю чоловіка і сину потрібен батько, але я не розумію, чому він не може зрозуміти, як його мама отруює наше життя. Я відчуваю себе не дружиною, а коханкою на знімній квартирі.
Ще одне житло він не планує купувати. Його влаштовує будинок. Влітку було спекотно і я з Дмитром приїхала на вихідні туди. Але мої ключі не підійшли.
Свекруха, коли дізналася, що у мене є дублікат, змінила замок. Ось так і живемо…
Найгірше в цій ситуації, що наш син росте без батька. Час іде і нічого не міняється – для мого чоловіка свекруха завжди буде на першому місці.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
