fbpx

Нещодавно я дізналася, що моя дочка вийшла заміж. На весілля їздили тільки батьки колишнього чоловіка. Ні мене, ні моїх батьків ніхто не запросив

Чоловік пішов і забрав усе.

Свого колишнього чоловіка, я дуже боялася, хоча він мені навіть ніколи не погрожував. Він просто казав один раз і ти розумієш, що повторювати він не стане. Я в цьому переконалася, живучи з ним. За матеріалами

Ми прожили 8 років в офіційному шлюбі, два роки зустрічалися і потім два роки жили в цивільних відносинах. Зареєстрували шлюб, коли я чекала дитину.

Познайомилися в університеті. Я вчилася на першому курсі, а він був на п’ятому. Ми готували новорічну програму і в ній брали участь кілька старшокурсників. Серед них був і Саша. Він не любив ім’я Саша і не відгукувався на нього. Олександр. Навіть в шлюбі Олександр.

Мені тоді ще дівчинки сказали, що Олександр з мене на репетиції не зводив очей, та й сама я це бачила. Після чергової підготовки до концерту він підійшов і сказав: «Ходімо зі мною в кіно. Два квитки є!». Не запросив і не запропонував, а наказав.

І потім всі його запрошення і пропозиції звучали як накази. Накази з посмішкою, але не терплячі заперечень. Мені він подобався і я погоджувалася.

Ми ходили в кіно і в театри, в музеї і на виставки, їздили в різні країни, ходили в походи. Нас життя крутило в вихорі яскравих подій і не менш яскравих емоцій. Нам було весело і цікаво. А одного разу Олександр запропонував нам пожити разом. Якщо вийде, якщо впораємося, якщо не будемо дратувати один одного, то створимо сім’ю. А якщо щось піде не так, то розлучимося без обpаз.

Жити разом вийшло. Якось все гармонійно і злагоджено, приємно і затишно.

А коли я зрозуміла, що стану мамою, Олександр зрадів, закрутив мене, обсипав величезними ромашками і сказав, що він найщасливіша людина на землі. У найближчий вихідний він ВПЕРШЕ! запросив на обід одночасно наших батьків і в їх присутності мені зробив пропозицію.

Мами заплакали від щастя, батьки нас гордо привітали. Було гарне весілля в заміському ресторані. Була красива весільна подорож з білосніжними піщаними пляжами. Було море щастя! Море! Було …

У мене і в Олександра були свої однокімнатні квартири.

Ми поговорили і вирішили ці квартири об’єднати в хорошу двокімнатну. З дитиною нам не завадить нормальна квартира. Правда, мої батьки були проти такого розміну, але я була невблаганна.

Листопад. Паршива погода. Я з великим животом. Знайшли гарну двокімнатну квартиру за подібною ціною, але наші однокімнатні треба було продати і за двокімнатну віддати гроші. Я оформила довіреність на чоловіка, так як сама всім цим займатися була не в змозі.

Він все продав і купив нам двокімнатну квартиру. Сам продав. Сам купив. Тоді я була не в курсі, що квартира, як виявилося, була куплена його батьками і подарована синові.

А в цей час у нас народився ангелок – Ангеліна.

Щастя переповнювало всіх. Всі готові були допомагати і вдень, і вночі, аби погратися з онукою. А вона з кожним днем ​​ставала все смішніше і смішніше і все в ній душі не чули.

У три роки дочка пішла в садок, я на роботу, і мій світ змінився. Я не знала, що це кінець сім’ї. Мені треба було відразу йти, але я сподівалася, боялася, та й дитині потрібен батько.

А сталося наступне.

Чоловік відкрив компанію, яка завдяки його розуму і працездатності стала швидко розвиватися і процвітати. Він став часто їздити у відрядження, іноді був відсутній по два тижні.

Це потім мені сказали, що у всіх відрядженнях і в поїздках його супроводжує молода дівчина, юрист-перекладач. Одного разу я задала Олександру питання про те, хто його супроводжує у відрядженнях? Він не став брехати і викручуватися, а просто сказав, що це юрист, вона ж його помічниця, вона ж розумна, вона ж грамотно веде всі переговори, вона ж знає практично всі підводні камені, вона ж і коханка, а якщо я буду дурепою, то вона ж в майбутньому стане і його дружиною.

Я дурепою бути не хотіла заради дитини. Розуміла, що якщо не вона, то буде інша. Закрила очі.

А потім мені якось сказали, що бачать майже щодня машину чоловіка біля одного гарного будинку. Цей будинок, як виявилося, купили батьки для помічниці сина.

Я подала на розлучення. Нас розлучили. І тільки тоді я дізналася, що до цієї квартирі не маю ніякого відношення. Все просто. Цю квартиру чоловікові подарували батьки. Круто.

У той же вечір після розлучення колишній прийшов після роботи роз’яснити мені деякі деталі.

У цій квартирі я можу жити тільки з донькою. І ніяких чоловіків. І ніяких романів, інакше дочку він забере, а мене виставить на вулицю. Так ми і жили вдвох з дитиною.

Правда, він допомагав добре і дитина ніколи і ні в чому не потребувала. Два рази на рік донька їздила на море. Один раз він купував путівку мені, дитині і своїй мамі, другий раз брав Ангеліну з собою.

Час йшов. Дочка росла. Колишній продав свій бізнес і поїхав жити за кордон. Після школи до нього поїхала і дочка. Одного разу він з’явився, сказав, що продає цю квартиру, мені купив кімнату в малосімейці, яка була раніше гуртожитком. У ній я зараз і живу. Одна. Дочка іноді телефонує, але не приїжджає. Я не бачила її вже 5 років. Нещодавно дізналася, що вона вийшла заміж. На весілля їздили тільки батьки колишнього чоловіка. Ні мене, ні моїх батьків ніхто не запросив.

Я працюю. Мені на скромне життя грошей вистачає. А в душі тільки біль і безсонні ночі.

Іноді стою біля вікна, дивлюся в ніч, а там безмовна тиша і місяць.

Дуже складно…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page