Мені 29 років, я заміжня, живу в селі. Є одна історія, яка не дає мені спокою, і я не знаю, як правильно поступити.
Ростила мене моя мама одна, свого тата я ніколи не знала.
Жили ми з мамою дуже бідно, ледве кінці з кінцями зводили, мамі доводилося тримати господарство, а потім продавати продукти на місцевому районному ринку.
12 років тому, коли я вже закінчила школу, мама вирішила їхати на заробітки в Італію, бо іншого виходу вибратися з бідності вона не бачила.
Моєї бабусі давно не стало, ми з мамою були зовсім одні на цьому світі.
Проте у мене є сусідка, тітка Катерина. Ми живемо зовсім поряд, і вона завжди дуже добре ставилася до мене.
У тітки Катерини є син, але він вже багато років з родиною живе в Канаді, тому бабуся почувається дуже самотньою.
Син їй передає і гроші, і посилки, але за стільки років він жодного разу не приїхав. А тітка Катерина тим часом старіє, їй все більше допомога потрібна.
От я чим можу, тим і допомагаю літній сусідці. Вона мені практично дітей виростила, вони її бабусею називають.
Одним словом, стосунки у нас на диво, теплі. Але моїй мамі дуже не подобається наше з тіткою Катериною спілкування, вона мені навіть в дитинстві забороняла до неї ходити.
Нещодавно тітка Катерина захворіла, їй потрібно було в лікарню. Я попросила свою маму, щоб вона позичила 500 євро, а потім син сусідки все б повернув, гроші були потрібні терміново.
Мама позичила необхідну суму, але сказала, що мені час дізнатися правду.
Виявляється, моїм батьком є син тітки Катерини. Він просто відмовився і від мами, і від мене, і виїхав за кордон.
Там він одружився, має дружину і дітей. Про мене він жодного разу так і не згадав.
Тітка Катерина нічого про це не знає, вона навіть не підозрює, що я – її рідна онука.
І хоч тітка Катерина тут ні до чого, моя мама все одно не хоче мати з цими людьми нічого спільного.
А я, навпаки, як дізналася цю новину, тепер вже точно не можу відмовитися від неї, адже це – моя рідна бабуся.
Мама проти, щоб я їй допомагала, а я, навпаки, хочу розповісти бабусі правду.
То хто з нас правий? Як буде найкраще вчинити в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна