fbpx
Життєві історії
Нещодавно мені зателефонував тато з села. Він сказав, що мама занедужала, сама нічого робити не може, важко їй, просив, щоб я приїхала в село доглядати за мамою. Та мене чоловік не пустив, а я й рада цьому

Можливо хтось з читачів буде засуджувати мене, але я щиро маю надію, що серед вас будуть і такі люди, які зрозуміють мою проблему і допоможуть мені хорошою порадою, яка б мені дуже допомогла прийняти правильне рішення зараз. Адже інколи мене бере великий сумнів і я не знаю, чи правильно роблю.

У моїх батьків нас було двоє дітей: дві доньки. І якщо я часто чую, що в сім’ї батьки люблять меншу свою дитину, то в нас було якраз навпаки. Уся любов і батьківська увага діставалася старшій моїй сестрі Тетяні.

Я не можу сказати, що батьки мені у чомусь відмовляли колись, чи чогось не купували, якщо була така потреба, хоча вони були зовсім небагаті люди. Але для Тетяни тато з мамою вони одяг чи взуття обирали з душею, найкраще все, щоб їй подобалося, а мені, на що грошей вистачить.

І так завжди було в усьому, коли розмовляла з батьками Тетяна, у них аж очі сяяли щастям, їм було цікаво все, що їм розповідала моя старша сестра.

Всі абсолютно сприймали це нормально, навіть наші родичі. Зараз я не розумію, чому це так було, можливо всі звикли до того, або думали, що у нашій сім’ї ми самі маємо розбиратися.

Прикро, звичайно, але за всі ці роки я звикла до такого ставлення і вже перестала зважати на те, що батьки більше страються і приділяють увагу моїй сестрі. Тому, коли закінчила вчитися, то відразу у місто поїхала подалі від дому.

Я закінчила навчання, влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Відтоді, як покинула рідне село, минуло 10 років. Всі ці роки я інколи приїжджала до своїх тата й мами, але вони були холодні до мене, якісь нещирі і замкнуті в спілкуванні зі мною. Навіть коли я привозила своїх діток, батьки жодного разу їм навіть сотні гривень не дали, навіть на свята, максимум – це цукерка, хоча ми з чоловіком ніколи їм на гостинці та продукти не скупилися.

Але коли приїжджає моя рідна сестра з чоловіком, дітей поки що у них немає, причини я не знаю, бо вона давно заміжня. Але батьки тоді всіх сусідів та родичів скликають, столи накривають влітку навіть на вулиці, бо в хату всі не вміщаються. очі аж сяють у них від радощів. Всі гроші батьки віддають сестрі, бо за всі роки я навіть копійки від них не побачила.

А нещодавно мама моя занедужала. Батько ввечері подзвонив мені, сказав, щоб приїжджала з мамою сидіти, бо їй важко, робити сама вона нічого не може, їй потрібна допомога та підтримка.

Я згадала всі ці роки, як батьки до мене ставилися і мені зовсім не хочеться їхати в те село, тому я батькові відмовила відразу, сказала, що зайнята я дуже. Тим паче є у них старша донька Тетяна, від якої вони ні на крок в дитинстві не відходили, люблять її дуже, по сьогоднішній день допомагають.

А потім сіла і подумала, що все таки, це моя рідна мати, соромно буде людям в очі дивитися, якщо не сидітиму зараз з нею, та й батьки на мене образяться. Що мені робити? Я зовсім не знаю, як тут мені бути. Чоловік повністю підтримує мене. Але чи правильно ми робимо?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – realty.ria.

You cannot copy content of this page