Я пенсіонерка, живу сама в двокімнатній квартирі. Чоловіка мого не стало давно. Моя єдина донька вже багато років заміжня і живе окремо. Я дуже чекала пенсії, тому що набридло весь час кудись поспішати і бігти. Хотілося просто тиші і спокою. Зараз можу встати коли захочу, поїсти коли захочу, і взагалі жити в своєму розміреному ритмі життя, в повній самоті.
Мені добре одній. Ніхто не дає непрохані поради, ніхто не заважає спати, ніхто не розмовляє над вухом, а я просто насолоджуюся, читаючи книгу в порожній квартирі. Але моя дочка ніяк не може зрозуміти цього мого усамітненого способу життя і намагається активно прикрасити моє життя.
Вона думає, що коли я одна, то мені самотньо. І незважаючи на всі мої протести, кожного рау після роботи вона заскакує до мене. Вся збаламучена, втомлена, дошкуляє мене дивними питаннями, а сама поспішає. Я ось думаю, навіщо мене зайвий раз турбувати і свій час витрачати. Намагаюся їй пояснити, що їй не обов’язково заходити до мене кожен день, і досить буде спілкування з матір’ю раз в тиждень, але вона сприймає це як образу і йде скаржитися чоловікові.
Приходить до мене зять, з питаннями про те, як мені допомогти, а мені нічого не треба. Наступним розважати бабусю відправляється онук. Я його нагодую, а сама сяду телевізор дивитися, поки він в телефоні грає. Він пропонує кіно подивитися, я погоджуюся. А що мені залишається робити?
Щоб зайвий раз не нагнітати обстановку, я згодна абсолютно на все. Тепер мені доводиться терпіти багатогодинні діалоги дочки зі мною, давати їй прибирати у мене в квартирі, хоча після її «прибирання», наводити чистоту доводитися ще цілий день, слухати всякі нісенітниці, які мені не цікаві, аби все було добре і всі були щасливі , зрозуміло крім мене.
А нещодавно донька придумала, що мені потрібно продати свою квартиру і переїхати до них. У них свій великий будинок, присадибна ділянка, дочка впевнена, що за роботою і доглядом за домом мені ніколи буде сумувати.
Але я не сумую, і своє житло не хочу залишати. Одним словом, я не знаю, як пояснити родичам, особливо дочці, що я не потребую щоденної турботи і опіки?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
