Мене ростила бабуся, тому що моя мама вийшла заміж другий раз, і пішла жити до свого чоловіка.
Спочатку вона мене взяла з собою, але там мене не злюбила мама цього чоловіка, вона була проти того, щоб я жила в її будинку. Тому моя мама привезла мене в село до своїх батьків.
На той час мені було всього 7 років, і я дуже хотіла бути поряд з мамою, але вона вибрала своє особисте щастя.
Тішило в цій ситуації мене лише одне – у мене була найкраща в світі бабуся. Вона замінила мені обох батьків, у мене було все, що мені було потрібно, окрім одного – материнської любові.
Тим часом, мама в іншій сім’ї розчинилася повністю, а про мене згадувала лише по великих святах.
Мені її дуже бракувало, коли у мене був в школі випускний. Хоча бабуся і подбала, щоб у мене була красива сукня і туфлі на підборах, та мені хотілося, щоб мама була поряд, щоб вона мною пишалася, адже я закінчила школу з золотою медаллю.
Та її не було. Як і не було на моєму весіллю. Вона сказала, що не може приїхати, бо її чоловік захворів, а без нього вона не поїде.
Дякувати Богу, мені дістався дуже хороший чоловік. У нас є свій великий заміський будинок, двоє донечок підростає.
Бабусю мою ми теж забрали до себе. Вона для мене найрідніша людина.
А нещодавно до нас приїхала жінка, в якій я заледве впізнала свою маму. Вона спеціально знайшла мене, в надії, що я їй допоможу.
Її чоловіка не стало, і після цього його родичі їй вказали на двері. Мама з тим чоловіком не була розписана, і не зважаючи на те, що вона багато років вкладала свої гроші і сили у їхнє обійстя, в підсумку вона залишилася без нічого.
Вона знайшла мене, бо інших дітей у неї не було.
Мені маму дуже шкода, але я не прийняла її у свій будинок. Для мене вона – чужа людина, яку я не знаю.
Ми з бабусею порадилися, і вирішили, що впустимо маму в бабусин будинок в селі. Після того, як ми її забрали до себе, будинок стоїть просто зачинений.
Мамі ця ідея не сподобалася, бо вона вже побачила, як добре я живу, і сподівалася, що і їй тут місце знайдеться. Вона навіть образилася, каже:
– Я ж тебе народила, а ти…
Я нічого не відповіла. Цю жінку я мамою не вважаю. Думаю, що я маю право так говорити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
