fbpx
Життєві історії
Недовго думаючи, Зоряна привезла дочку в село. Я намагалася пояснити сестрі, що вона робить неправильно, адже дитині потрібна турбота і любов матері, особливо в її теперішній непростий вік.  Але отримала у відповідь: «Мені потрібно думати про себе. Може, коли-небудь потім, я її заберу»

Я живу в селі з мамою, татом і племінницею. Так склалося, що дитина сестри живе з нами. Я була пізньою дитиною. Мама мене народила в 47, у мене є сестра Зоряна, старша на 12 років. Мама розповідала, що коли я народилася і вона просила допомогти зі мною, то Зоряна відповідала: «Для себе народили, ось самі і возіться. У мене і без цього справ вистачає».

Мати зітхала, але примушувати дочку не хотіла. Коли мені було 5 років, сестра поїхала вчитися в університет в інше місто. А коли святкували мій 10-й день народження, сестра приїхала і ошелешила всіх, що вона чекає дитину.

Вона дуже хотіла, щоб хлопець, батько дитини, одружився з нею. Але він сказав, що така дружина йому не потрібна. Зоряні ж були потрібні лише його гроші та становище, а не він сам. Правда дитину він визнав, і записав на своє прізвище, і в грошах не відмовляв. Але звіту по витратах вимагав завжди. Сказав, що не потерпить, щоб сестра витрачала кошти на себе, а не на дочку.

Коли мені виповнилося 12, Зоряна, скинувши дочку на батьків, поїхала в місто знову. Диплом вона отримала, їй хотілося працювати, заміж і взагалі – жити вільно. Турбота про маленьку племінницю тепер була моїм обов’язком . Батьки ще працювали, часто виїжджали по роботі у відрядження. Хоч і не тривалі, але вельми виснажливі.

Коли племінниці виповнилося 7, ось і в школу ось-ось, і тут батьки вирішили, що дівчинка повинна йти в школу в місті, при матері. Ні, вони любили дівчинку, але дитина дуже сумувала за мамою, а та бувала вдома наїздами.

Зоряна брати до себе дочку не особливо хотіла. Вона заважала її міському життю, та й заміж вона ще не вийшла. А тут дитина ще. Але, все ж забрала її в місто і в школу влаштувала. І ось минуло п’ять років, дівчинці вже 12, а мати заміж зібралася.

А майбутній чоловік сказав, що дитину від не зрозумій кого він бачити не хоче. І якщо Зоряна збирається з ним жити – нехай відвозить дочку назад до нас. Ось вона, недовго думаючи, зібрала дочку, забрала зі школи документи, все гарненько склала і привезла дівчинку в село.

Я намагалася пояснити сестрі, що вона робить неправильно, адже дитині потрібна турбота і любов матері, особливо в її теперішній непростий вік.  Але отримала у відповідь: «Мені дитина зараз заважає. Мені потрібно думати про себе. Може, коли-небудь потім, я її заберу».

Батьки були не в захваті від поведінки Зоряни, але вони були змушені прийняти внучку до себе. Правда, мама наважилася зв’язатися з батьком дівчинки, але йому вона теж не дуже потрібна. У нього вже давно своя сім’я і свої діти. Він лише пообіцяв, що буде пересилати гроші на дочку бабусі.

Пізно ввечері, уклавши дівчинку спати, я бачила, як мама і тато довго говорили на кухні. Мати голосила, батько зітхав, вони не могли зрозуміти, як виховали таку дочку.

Я сама теж збираюся заміж, мрію про дітей. Мені дуже шкода племінниці, адже за всі ці роки я дуже до неї прив’язалася. Але мій наречений сказав, що не проти, щоб дівчинка жила з нами, адже мої батьки вже в роках і їм важко буде виховувати дитину. Я йому щиро вдячна, що він з розумінням віднісся до ситуації.

Фото ілюстративне – pikabu.

facebook