fbpx

Аліна знову приїхала до матері, тепер що називається – назавжди. Про це мені розповіла сама Марія. Вона доньку повчала, щоб та мудрість проявляла і не йшла від чоловіка

В нашому селі всі вважали, що Аліна, дочка моєї сусідки Марії, вдало вийшла заміж. Не так уже й, щоб супер, але за міського бізнесмена, для села це вагомо. Марія тішилася за доньку, хвалилася фотографіями з курортів, квартирою, машиною, красивою онукою.

Не обділяв увагою зять і саму Марію, ніколи з пустими руками до неї не приїждав. І подарунки не дешеві привозив – то кавоварку їй купить, то праску, то велосипед. Подарує їй, а та на наступний день усім і хвалиться, от, мовляв, який зять у неї чудовий.

Самій Марії так не пощастило, вони з чоловіком все життя жили бідно, від зарплати до зарплати. А потім чоловік пішов від неї, то ж довелося самій доньку ростити, в університеті вчити. Марія постаралася, щоб донька в люди вибилася. А коли зять багатий з’явився, Марія від радості не чулася. Нехай хоч у доньки буде краща доля, ніж у неї.

Але шила в мішку не сховаєш. Приховати той факт, що чоловік Аліни їй зраджував, не вдалося. Приїжджала не раз Аліна до матері з дитиною, жила кілька днів, а потім за нею приїжджав чоловік з подарунками, просив пробачення і забирав дружину. Марія все це бачила і мовчала, ще й доньку повчала, щоб та мудрість проявляла.

Працювати він їй не дозволяв, отримана в університеті професія їй так і не пригодилася. Друзів теж у Аліни не було. Всі її обов’язки – це дивитися за дитиною і створювати затишок в домі.

Видно, Аліну життя таке дістало зовсім, тому що не так давно, вона знову приїхала до матері, що називається назавжди. Про це мені розповіла сама Марія.

Я запитала у Марії:

– Ну а що, якщо не складається сімейне життя, то навіщо тягнути?

– Ти що! Я сказала, Алінка, ти вибач, але давай розумно міркувати. Куди ти Оленку (внучку) з ліцею привезеш? У сільську школу? Вона там і на бальні танці ходить, і в басейн. А тут, що побачить? І за кордон вони два рази на рік обов’язково літають, а тепер що буде? Ні, сказала я дочці, щоб терпіла, домовлялася, але з місця не рушала.

Ось я думаю, чи варті Туреччина, Таїланд, Іспанія цього? Ні, я б відразу дочку забрала до себе. Але вирішувати їм.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page