Наталя помітила, що її чоловік вже який день ходить сам не свій. Дружина не могла зрозуміти, що з ним відбувається, навіть прямо питала про це Олега, та він відмовчувався, хоча було зрозуміло, що його таки щось сильно непокоїть.
В той вечір вони сіли за стіл, Наталя подала вечерю, але Олег навіть не доторкнувся до їжі.
– Наталко, нам поговорити треба. Ти чудова дружина, я не уявляю життя без тебе, але і дітей я кинути не можу, – сказав Вадим.
– Яких ще дітей? Коханий, з тобою все добре? У нас немає дітей, – нагадала дружина.
– У мене є, двоє… Вибач, що тільки тепер я тобі про це кажу.
Наталя з Олегом прожили разом 5 років, і тут жінка дізнається, що у її коханого, виявляється, є двоє дітей.
З’ясувалося, що це діти Олега від першого шлюбу. Вони жили з своєю бабусею, а тепер, коли її не стало, Олег вирішив, що забере їх до себе.
Наталя не вірила своїм вухам. Вона не могла цього усвідомити. Та вона сама не заводила дітей, щоб збудувати кар’єру, а тепер що? Все перекреслити заради чужих синів?
Тому вона вирішила, що їм з Олегом тепер не по дорозі. Жінка зібрала валізу, розбила рамку з їхньою спільною фотографією та вийшла з квартири. Залишатися тут вона не хотіла жодної хвилини.
Наталія ледь стримувала сльози. Вона не могла пробачити чоловікові такої брехні. Як він міг приховати від неї таку важливу інформацію?
Наталя зателефонувала своїй найкращій подрузі, щоб виговоритися:
– Вероніко, ти можеш за мною приїхати? Я більше не можу!
– Наталочко, що ти трапилося? Ти де взагалі?
– Вдома… Олег… — після цього почулися ридання, тож Наталка кинула всі справи і помчала рятувати подругу.
За п’ятнадцять хвилин Вероніка була на місці. Вона намагалася заспокоїти подругу, але вона не переставала плакати.
– Ну? Що між вами сталося?
– Виявляється, Олег був одружений і має двох дітей. Він хоче, щоб ми разом займалися їхнім вихованням, бо бабусі не стало. А я не хочу бути їхньою матір’ю, бо я тут ні до чого!
Останню фразу Наталя прямо на підвищених тонах вимовила.
Вероніка уважно вислухала свою подругу і вирішила висловити свою думку:
– Як він міг так довго приховувати від тебе правду? Це надто підлий вчинок. Вам потрібно розійтися. Навіщо ти будеш витрачати свої найкращі роки на чужих дітей?
Наталя ще дужче розплакалася. Вона не могла взяти себе в руки і звикнути до цієї зради.
Однак і розлучатися з коханим вона не хотіла, бо ж дуже його любила.
– Як він міг мене обдурити? Адже я так його люблю, – плакала Наталя.
– Не плач, люба. Він цього не вартий. Все налагодиться, от побачиш.
– Чому я досі його люблю? Мені було б простіше, якби я ненавиділа його. Я просто не знаю, що мені робити.
Наступні кілька днів Наталя провела у подруги. То плакала, то сміялася, одним словом, її стан був далеко не найкращим.
Молода жінка не знала, що робити далі. Чи згодна вона відмовитися від свого кохання тільки заради власного комфорту? Невже діти це така перешкода?
Вероніка не поспішала давати поради подрузі, щоби потім не залишитися винною. Вона запропонувала забути про нього та жити далі, але хіба це можливо?
Наталя чудово розуміла, що не зможе викреслити Олега зі свого серця та думок. Вони стільки всього разом пройшли, що неможливо було поставити крапку просто так.
Вона вирішила зателефонувати коханому.
– Наталочко, ну нарешті! Де ти зникла? Я так переживаю.
– Привіт. Я вирішила таки спробувати. Заради нас.
– Я так вдячний тобі! Ти ніколи не пошкодуєш про своє рішення! Ось побачиш.
– Не знаю, Олеже, адже я маю інші пріоритети в житті. А ще я боюсь, що не зможу їх полюбити. Але спробую, бо дуже люблю тебе.
Наступного дня Наталя повернулася додому. Було важко зважитись на такий відважний крок.
Олег був щасливий, коли побачив кохану. І навіть купив квіти, які вона найбільше любить. У очах Наталії читалася надія. Вона дуже хотіла, щоб у них все вийшло.
Домашніх справ накопичилося за час її відсутності чимало, тож жінка взялася за приготування та приготування. Ще треба було підготувати кімнату для дітей, купити щось із іграшок та одягу.
– Дякую тобі, кохана, що зважилася. Я б без тебе не впорався. Я завжди тобі буду вдячний за це!
Олег дуже допомагав коханій і намагався їй в усьому допомагати, але Наталя все одно почувала себе не дуже добре. Вона дуже переживала, що не зможе прийняти чужих дітей та звикнути до спільного проживання з ними.
Спочатку Наталі було важко з дітьми. Вони теж не йшли з нею на контакт.
Вона намагалася бути максимально дбайливою, але не нав’язувалась, адже розуміла, що їм потрібно адаптуватися до нових умов.
А потім почалися дрібні неприємності. Хлопці відмовлялися їсти те, що приготувала мачуха, і зовсім її не слухали.
Наталя намагалася тримати себе в руках і не дратуватись. Кілька разів зривалася, бо не витримувала, але відразу брала себе в руки.
Незабаром ситуація більш-менш налагодилася. Діти звикли та перестали влаштовувати показові сцени.
Та й Олег намагався їх примирити з мачухою. Він приділяв більше уваги сім’ї, щоб складний період швидше минув.
Старалися усі. Крок за кроком їхня родина стала міцною та повноцінною. Наталя вперше відчула материнську прихильність. Олег натішитися не міг, адже все складалося ще краще, ніж він уявляв. Він вірив, що далі буде ще краще.
За кілька років Наталя остаточно полюбила дітей. Вона не уявляла життя без хлопців, яких вже вважала своїми синами.
Навіть у важкий підлітковий вік мачуха знайшла підхід до дітей. Завдяки мудрості Наталі діти виросли дуже добрими та вихованими людьми.
Наталя всіляко підтримувала будь-які починання дітей та приділяла їм максимум уваги. Купувала книги, оплачувала курси та постійно залучала до якихось нових знань.
Коли діти Олега, що підросли, подякували їй за все під час сімейної поїздки на море, вона просто розплакалася. Жінка усвідомила, що знайшла більше, ніж могла мріяти, – люблячого чоловіка та вдячних дітей.
– Я неймовірно щаслива. Дякую тобі за все! Я рада, що саме так усе склалося, – шепотіла Наталя Олегу на 20-річчя їхнього весілля.
– І не тримаєш на мене образи? – спитав він.
– Ні, мій любий. Я ніколи б не подумала, що настільки зможу полюбити твоїх дітей. Вони – сенс мого життя. Я не знаю, щоб я без них робила!
Подружжя міцно обійнялося і скинуло скупу сльози від щастя. Наталя і подумати не могла, що так щасливо складеться її доля.
Зараз, дивлячись на дорослих дітей, Наталя боїться подумати, що було б з нею, якби вона тоді не ризикнула. Вона могла відмовитися від найціннішого у житті.
Не дарма кажуть, що все відбувається не просто так. Головне, в будь-якій ситуації залишатися людиною.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
