fbpx

Наступного місяця від зарплати чоловік віддав мені на господарство рівно 5 тисяч гривень, а до кінця місяця знову попросив додати йому грошей для колишньої дружини

Мені 33 роки, нещодавно я розійшлася з чоловіком. Це був мій другий шлюб. Точніше один шлюб був офіційним, а другий просто громадянським. Просто так склалося.

Вперше я вийшла заміж у 23 роки, за свого ровесника, але життя не склалося. Свого житла у нас не було, ми знімали квартиру, потім я народила доньку, сиділа в декреті. В цей час у чоловіка з’явилася інша.

Ми розійшлися. Жити, звичайно важко було, доньці ще й трьох років не було, коли я вийшла на роботу. Аліменти колишній чоловік платив мізерні, бабуся наша далеко, то ж мені далося все непросто.

Але я не могла опустити руки, працювала, брала підробітки та ще й вдома заробляла копірайтингом. Коли доньці було 6 років, я вирішила взяти квартиру в кредит, ще більше поринула в роботу.

Через рік після покупки квартири я зустріла Володимира. У нього за плечима: невдалий шлюб, зрада дружини, восьмирічний син. Він був приїжджий, стали жити на моїй території.

Офіційно оформляти стосунки я не поспішала. Застерігали мене розумні люди від реєстрації шлюбу ще й через те, що у шлюбі квартира іпотечна, хоч і купувала її я одна, все одно вважатиметься спільно нажитим майном. А чи мало що…

Володимир, коли ми почали жити, заробляв дуже добре. Я і зітхнула, нарешті можна буде залишити другу роботу і легше буде жити. Але, мабуть, дарма я на це розраховувала.

Майже всю свою зарплату Володимир відправляв колишній дружині, так що в нашу сім’ю він практично не вкладався. Я довго мовчала, не наважувалася з ним поговорити. Думала, що сам помітить, що раз прийшов на все готове, то хоча б на комуналку та харчування він має вносити свою частину.

Володимир любив повторювати, що розлучився він із колишньою дружиною, але не з сином, що у хлопчика має бути все найкраще. З одного боку – похвальна позиція, а з іншого?

Колишня дружина його не працювала ні дня у своєму житті, як я вважаю, це до її планів не входило. 15 тисяч за місяць їй відправляв колишній чоловік. А мені віддавав 5, що залишилися. Я йому кажу: забагато для аліментів, з її боку, значить, теж має бути стільки ж? Це як шикарно треба утримувати хлопчика?

– Вона не працює, виховує сина. Та й куди вона там у провінції влаштується? – відповів чоловік.

За кілька місяців я повернулася до своїх підробітків, а потім і до роботи в інтернеті. Володя вносив свої 5 тисяч, а потім і їх перестав давати: на колишній роботі скоротили, а на новій зарплаті було суттєво менше.

Він почав відправляти синові тисяч по 20 тисяч на місяць. А потім якось звернувся і до мене.

– У тебе ж є гроші, відправ за номером карти тисяч 10, я колишній обіцяв, а в мене немає.

Я йому кажу:

– Я працюю на 3-х роботах, виховую дочку, готую, прибираю, мою, подаю тобі, плачу іпотеку та інше, отримую 5 тисяч аліментів на місяць, а твоїй колишній 20 не вистачає? Ще не вистачає мені її утримувати!

Чоловік образився до глибини душі. Проте шукати щось прибуткове і підробляти він не поспішав. Говорив, що дуже втомлюється і вдома за собою навіть чашку не міг помити.

Наступного місяця від зарплати він віддав мені на господарство рівно 5 тисяч, а до кінця місяця знову попросив додати йому грошей для колишньої дружини.

Я нічого не відповіла, просто зібрала його речі та урочисто вручила. Не вийшло у нас сім’ї. Мама, що приїхала, мене підтримала. Сам Володимир ще кілька разів приходив, пропонував відновити стосунки, але я вирішила, що так буде краще – не треба до нього повертатися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page