Мені 46 років, а сестрі моїй, Лідії, 48. Ми обоє давно заміжні, живемо окремо, маємо по двоє дітей.
В дитинстві ми з батьками жили в будинку нашої бабусі в селі, а потім батьки придбали квартиру в місті і ми переїхали.
Через кілька років Ліда вийшла заміж і пішла жити до свого чоловіка, він був єдиним сином у своїх батьків, всі вони стали разом жити в їхньому приватному будинку.
Чоловік сестри завжди вмів рахувати гроші, свого він ніколи не упустить, тому майже відразу почав говорити про те, що наші батьки Ліді мають якесь придане дати.
В той час якраз не стало нашої бабусі, і залишився будинок, який мама хотіла облаштувати як дачу для відпочинку.
Але зять наполягав на приданому, і батьки вирішили переписати цей будинок сестрі.
Я тоді вже теж якраз заміж вийшла, і теж пішла жити до свекрухи.
Про придане ні я, ні мій чоловік нічого не говорили, але мої батьки самі мені пообіцяли, що якщо старшій сестрі будинок бабусі вони віддають, то мені колись дістанеться їхня квартира.
Сестра з чоловіком порадилися, і вирішили відразу продавати спадковий будинок, бо він їм був не потрібний.
Мені тоді було дуже шкода моїх батьків, які в глибині душі не хотіли, щоб наше родове гніздечко продавалося, їм було дуже прикро, але вони ні слова сестрі не сказали.
Минуло багато років, весь цей час ми з сестрою бачилися лише по великих святах, вона ніби відгородилася і від мене, і від наших батьків, я впевнена, що так на неї вплинув її чоловік, який чомусь нас незлюбив з самого початку.
І ось тепер сестра прийшла до наших літніх батьків з вимогою, що заповіт на свою квартиру вони мають на нас двох складати.
Аргумент у неї теж є – вона вважає, що їй потрібніше, бо вона живе в чоловіка, де їй нічого не належить, і в разі чого, вона навіть не буде мати куди йти.
У мене зовсім інша ситуація, нам з чоловіком його батьки давно подарували свою квартиру, при чому, вона належить нам обом в рівних частках.
Свекри свій будинок теж переписали на нас. І в нас є ще одна квартира, яку ми з чоловіком вже самі купили, в майбутньому дітям пригодиться.
На думку Ліди, з таким розкладом, мамина квартира мені зараз зовсім ні до чого, бо у мене все є.
Тому сестра і хоче, щоб батьки переписали свою трикімнатну квартиру на нас обох.
Бачу, що моя мама задумалася, вона не знає, що робити. Я її розумію, але сестра сама винна.
Ліда в свій час своє отримала, і неправильно цим розпорядилася, то хто їй тепер винен?
Я не вважаю, що вона може претендувати на половину маминої квартири!
Мені здається, що це буде нечесно по відношенню до мене.
А яка ваша думка щодо цієї ситуації, я справді маю поділитися з сестрою спадщиною?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.